ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/6521/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 910/6521/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 804 250,01 грн. У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Богдан С.В. (представник за дов. від 13.01.2016);

відповідача: Громницький Ю.П. (представник за дов. від 13.05.2014);

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 804 250,01 грн. у тому числі, інфляційних витрат у розмірі 559 218,10 грн., три відсотки річних у розмірі 46 426,01 грн., пені у розмірі 198 605,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Криворіжгаз" 197 117, 43 грн. - пені, 45 282,16 грн. - 3% річних, 546 418,78 грн. інфляційних втрат та 11 832, 28 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору на розподіл природного газу №14-51-ПР від 30.01.2014 р. в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, що є підставою для стягнення з останнього спірних сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком суду першої інстанції та посилаючись на приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, враховуючи всі обставини справи та інтереси сторін, дійшов висновку, що посилання апелянта про зменшення пені до 99% є необґрунтованими.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині стягнення пені у розмірі 197 117,43 грн. і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір стягуваної пені на 99%.

Касаційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтована порушенням судами статей 551, 617, 625 Цивільного кодексу України, статей 218, 233 Господарського кодексу України та статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням зокрема, на те, що суди при ухваленні спірних судових актів не дослідили та не взяли до уваги доводи відповідача про відсутність вини останнього у виконанні зобов'язання за договором, що звільняє відповідача від застосування до нього санкцій, передбачених умовами договору.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року без змін, з підстав викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні судових актів в оспорюваній частині, знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення у даній справі оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 99 %.

За приписами статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

У п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір №14-51-ПР за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 р. надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку, передбачені умовами договору.

На виконання умов договору ПАТ "Криворіжгаз" у період з лютого 2014 року по грудень 2015 року (включно) надавало ПАТ "НАК "Нафтогаз України" послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 21 416 127,21 грн. Відповідач вчасно за отриманий природний газ не розраховувався, чим порушив умови договору, а відтак, позивачем були обґрунтовано нараховані відповідачу штрафні санкції, а саме 197 117, 43 грн. - пені, 45 282,16 грн. - 3% річних, 546 418,78 грн. інфляційних втрат.

Разом з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, обґрунтоване тим, що порушення строків виконання грошового зобов'язання відбулося не з вини відповідача.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вказане клопотання не розглянув. У справі відсутні дані про прийняте судом першої інстанції з цього питання мотивоване рішення.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, зазначаючи про відсутність підстав для зменшення належної до сплати пені, лише перелічив норми матеріального права, а саме, статті 233 Господарського кодексу України, 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при цьому, не надавши належної оцінки доводам ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема щодо причини неналежного виконання обов'язку та ступеня виконання зобов'язання.

Як судом першої інстанції, так й судом апеляційної інстанції, не брались до уваги інтереси сторін, не оцінювались: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи.

За таких обставин, висновки суду попередніх інстанцій щодо задоволення позовних в частині стягнення пені у розмірі 197 117,43 грн., колегія вважає передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6521/16 в частині стягнення пені в розмірі 197 117,43 грн. скасувати.

Справу в цій частині передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/6521/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський