Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 рокуСправа № 922/1925/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток"на постановувід 07.05.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/1925/14за позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"пророзірвання договору оренди землі,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача - третьої особи -Стеценко О.В. Одосій О.Ю.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2014 у справі №922/1925/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014, задоволені позовні вимоги Харківської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (далі - третя особа), про розірвання договору оренди землі від 22.04.2004, зареєстрованого у Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №7528/04.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 рішення місцевого господарського суду від 24.07.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.10.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2015 у справі № 922/1925/14 (суддя Буракова А.М.) в задоволенні вказаних вище позовних вимог відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 07.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) рішення місцевого господарського суду скасував, прийнявши нове рішення про розірвання договору оренди землі, зареєстрованого у Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 22.04.2004 за №7528/04.

Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 58 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 16, ч. 1 ст. 377, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ч.1, ч. 5 ст. 116, ч.1, ч.2 ст. 120, ст.ст. 143, 144 Земельного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 15, 16, 22, 38, 43, 101, 105, 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції умов договору оренди, якими передбачено дію договору незалежно від переходу право власності на нерухомість, а також відсутність будь-яких порушень договору з боку орендаря, що свідчить про необґрунтованість заявленого позову внаслідок відсутності порушеного права Харківської міської ради, яка, до того ж, не зверталась до нього з пропозиціями про розірвання договору в добровільному порядку. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою третьою особою, адже, за його доводами, таке користування може здійснюватися виключно на підставі договору оренди, наявність якого позивачем не доведена. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги з підстав, зокрема, переходу права власності на нерухомість, розташовану на орендованій земельній ділянці до третьої особи, оскільки такі доводи позивач не зазначав.

У відзивах на касаційну скаргу позивач і третя особа заперечили проти її задоволення.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату, час і місце якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників відповідача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 24.09.2003 № 187/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1287 га по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32"Б" для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин.

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Восток" (орендар) укладено договір оренди землі від 22.04.2004, зареєстрований у Харківській філії Державного підприємства "Цент державного земельного кадастру при Державному комітету по земельних ресурсах" в книзі записі державної реєстрації договорі оренди землі (книга №4) за №7528/04, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, 32"Б", загальною площею 0,1287 га (п.1.1 договору); земельна ділянка надається в оренду строком до 31.12.2025 для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин (п.1.2 договору); договір оренди може бути розірвано: а) за взаємною згодою сторін; б) за несвоєчасну сплату орендної плати при простроченні її та пені більше, ніж за 3 місяці; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання стороною обов'язків, передбачених цим договором та законодавством України, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом та іншими законами України (п.4.4 договору); при переході права власності або права користування на будівлі і споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці до іншої юридичної чи фізичної особи, а також при реорганізацію юридичної особи орендаря, права і обов'язки сторін діють в повному обсязі, згідно цього договору до припинення його дії (п.4.5 договору); договір оренди земельної ділянки набирає чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1287 га, яка розташована по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32"Б", для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2004.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що за договором купівлі-продажу від 06.02.2007 №572, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Гончаренко Н.Ю., відповідач продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіка-К" нежитлову будівлю літ. "А-1" автозаправної станції АЗС по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32"Б".

Надалі нерухомість, розташована на земельній ділянці по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32"Б", перепродавалась за наступними договорами купівлі-продажу:

- від 23.03.2009 №404, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Салига Н.А., відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю літ."А-1" автозаправної станції АЗС від ТОВ "Спіка-К" перейшло до ВАТ "Рівненафтобаза";

- від 26.03.2012 №680, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І.В., відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю літ."А-1" автозаправної станції АЗС від ПАТ "Рівненафтобаза" перейшло до ТОВ "НТЕМА-ПЛЮС";

- від 27.04.2012 №3843, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б., відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю літ."А-1" автозаправної станції АЗС від ТОВ "НТЕМА-ПЛЮС" перейшло до ПАТ "Концерн Галнафтогаз".

Право власності останнього з покупців - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" - на нежитлову будівлю літ."А-1" загальною площею 203,1кв.м підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішеннями 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №962/12 та 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.04.2013 №1103/13 ПАТ "Концерн Галнафтогаз" надано в оренду строком до 01.12.2017 земельну ділянку загальною площею 0,1287 га по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 32 "Б" для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин. Вищевказаними рішеннями, зокрема, встановлено, що договір оренди землі, укладений з ТОВ "Восток", зареєстрований 22.04.2004 за №7528/04, вважати таким, що припиняє дію з дня реєстрації угоди про його розірвання.

Відповідно до акта від 15.04.2014 №923/14 обстеження земельної ділянки пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32 "Б", складеного головним спеціалістом Департаменту земельних відносин Харківської міськради, зазначена земельна ділянка площею 0,1287га використовується ПАТ "Концерн Галнафтогаз" для експлуатації та обслуговування АЗС з магазином. Право користування земельною ділянкою у встановленому порядку не переоформлено.

У зв'язку з тим, що після відчуження розташованого на орендованій земельній ділянці майна відповідач, який, не використовуючи земельну ділянку у власній господарській діяльності і не повернувши її за актом приймання-передачі, позбавив позивача можливості укласти договір оренди з фактичним землекористувачем, Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі від 22.04.2004 №7528/04, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 7, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 331, 377, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі вдруге, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, порушене право останнього відсутнє, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для дострокового розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що захищаючи своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, позивач як розпорядник земель відповідної територіальної громади позбавлений можливості реалізувати прийняте ним на сесії Харківської міської ради рішення щодо надання в оренду спірної земельної ділянки фактичному землекористувачеві, зокрема, укласти з ним договір оренди земельної ділянки для належного впорядкування земельних правовідносин. Апеляційний господарський суд також зазначив, що неможливо здійснити в інший спосіб перехід права користування земельної ділянки за договором оренди, аніж розірвати попередній договір та укласти новий, враховуючи наявність спору між сторонами. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що, відчужуючи об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, відповідач фактично припинив свою господарську діяльність на її території та передав ці функції третій особі, що виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 783 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначений законом та/або договором спосіб захисту, зокрема, шляхом припинення правовідношення внаслідок розірвання договору.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до умов договору оренди землі від 22.04.2004 земельна ділянка надається в оренду строком до 31.12.2025 для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин.

Отже, саме внаслідок існування у відповідача права власності на нерухоме майно, з метою його експлуатації та обслуговування у відповідності до законодавчо визначеної процедури, між Харківською міською радою та ТОВ "Восток" було укладено договір оренди землі від 22.04.2004.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, з лютого 2007 року ТОВ "Восток" не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки внаслідок відчуження нерухомого майна, що на ній розташоване, іншій юридичній особі (договір купівлі-продажу АЗС між ТОВ "Восток" та ТОВ "Спіка-К" від 06.02.2007). В подальшому, будівля АЗС, що розташована на спірній земельній ділянці, переходила у власність на підставі договорів купівлі-продажу до ВАТ "Рівненафтобаза", ТОВ "НТЕМА-ПЛЮС", а згодом до ПАТ "Концерн Галнафтогаз".

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій інший особою земельній ділянці, є підставою для припинення договору оренди землі.

Згідно з ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до вищевказаних приписів законодавства у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування. Фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, який за змістом приписів законодавства, що регулюють спірні правовідносини, має оформити і зареєструвати таке право.

Пунктом 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що серед повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Розпорядження землями відповідних територіальних громад відбувається шляхом передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок комунальної власності із користування, зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, не пов'язаних із їх вилученням та передано у власність або надання в користування.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту і власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості.

Враховуючи набуття ПАТ "Галнафтогаз" права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, з метою приведення відносин між фактичним землекористувачем та власником землі у відповідність до приписів законодавства, тобто їх оформлення, рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №962/12 (зі змінами, згідно рішення 23 сесії Харківської міської ради від 17.04.2013 №1103/13) ПАТ "Галнафтогаз" надано в оренду земельну ділянку по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32-б, площею 0,1287 га для експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин.

Втім, спірний договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Восток", за наявності умови п. 4.5 договору, відповідно до якого при переході права власності або права користування на будівлі і споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці до іншої юридичної чи фізичної особи, права і обов'язки сторін діють в повному обсязі згідно цього договору до припинення його дії, а також за відсутності згоди відповідача на його дострокове розірвання і оформлення відповідного акта приймання-передачі, продовжує діяти, що позбавляє позивача можливості виконати свій обов'язок, який кореспондує праву нового власника нерухомості, що розташована на земельній ділянці, привести у відповідність до діючого законодавства і оформити належним чином правовідносини з фактичним землекористувачем.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 6 грудня 2010 р. у справі №3-51гс10, за змістом ст. 377 ЦК, статей 120, 123, 124 ЗК, ст. 16 Закону "Про оренду землі" з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, звернувшись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, захищає своє порушене право розпорядника земель відповідної територіальної громади на реалізацію рішення сесії Харківської міської ради, прийнятого ним на виконання свого обов'язку перед новим власником нерухомості, щодо надання в оренду спірної земельної ділянки фактичному користувачу, зокрема, укласти з ним договір оренди земельної ділянки для належного впорядкування земельних правовідносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право третьої особи на оформлення відповідних прав на спірну земельну ділянку внаслідок придбання нерухомого майна, що на ній розміщене, яке кореспондується з відповідними правами та обов'язками міської ради, зокрема, щодо договірного оформлення користування земельною ділянкою між сторонами, які фактично виступають учасниками таких відносин, виникло з закону, а саме з норм ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, а отже не може бути обмежене зобов'язанням, стороною в яких третя особа не виступає.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, з продажем відповідачем будівель і споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, і набуттям права власності на них іншою особою для відповідача припинилось право користування земельною ділянкою, що, як встановлено судами попередніх інстанцій не спростовано відповідачем і фактично відбулось

Виходячи з приписів ст. ст. 1, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" відповідач має право отримувати доходи від самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договору, а позивач має право вимагати безпосереднього використання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Як вже зазначалося, відповідачеві спірна земельна ділянка надавалась в оренду з метою експлуатації та обслуговування 1-го та 2-го пускового комплексу стаціонарної АЗС з магазином по продажу автозапчастин, відтак, відчужуючи об'єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, відповідач фактично припинив свою господарську діяльність на її території, порушуючи при цьому свої зобов'язання, визначені п. 3.2.2 договору оренди, відповідно до якого орендар зобов'язаний у разі переходу права власності на будівля чи споруди, що розташовані на земельній ділянці, у 10-денний строк повідомити про це орендодавця, натомість, укладав з новими власниками нерухомості угоди про відшкодування йому витрат по внесенню орендної плати за землю до переоформлення ними прав на землю.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12.02.2014 по справі № 6-166цс13, виходячи зі змісту статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи встановлення обставин переходу права власності на об'єкт нерухомого майна та здійснення фактичного користування спірною земельною ділянкою третьою особою, а не відповідачем у справі, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для розірвання договору колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для розірвання договору ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 у справі Господарського суду Харківської області № 922/1925/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко