Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 925/1570/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 26.11.2013 р.та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р.у справі № 925/1570/13 господарського суду Черкаської областіза позовомприватного підприємства "Сфера-Пласт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"простягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Биченко І.Я. (дов. від 24.12.2012 року);

відповідача: Татаринов О.С. (дов. від 10.06.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 60 642,87 грн. та збитків від інфляції в сумі 42598,45 грн., нарахованих за період з 27.10.2010 року по 29.08.2013 року, на 823269,20 грн. - суму заборгованості, присуджену до стягнення рішенням господарського суду Черкаської області від 13.07.2011 року, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 року, у справі № 11/1837 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" до Приватного підприємства "Сфера-Пласт" про розірвання договору та стягнення 3 110 069,55 грн. та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сфера-Пласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" про стягнення 837 910,68 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 року (суддя: Єфіменко В.В.) у справі № 925/1570/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином доведений факт невиконання відповідачем обв'язку по перерахуванню позивачу грошових коштів в сумі 823269,20 грн., які присуджені до стягнення вищезгаданими судовими рішеннями, з огляду на що, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, позивач має право на стягнення 3 % річних та збитків від інфляції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. (головуючий суддя: Н.Ф. Калатай, судді: О.М. Баранець, С.А. Пашкіна ), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" на рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 у справі № 925/1570/13 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 у справі № 925/1570/13 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, згідно якого в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 13.07.2011 у справі №11/1837 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" до Приватного підприємства "Сфера-Пласт" про розірвання договору та стягнення 3110069,55 грн. та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сфера-Пласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" про стягнення 837910,68 грн. у первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 837910,68 грн. основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 року, рішення господарського суду Черкаської області від 13.07.2011 року у справі №11/1837 змінено в частині задоволення зустрічного позову, а саме, стягнуто суму основного боргу у розмірі 823 269,20 грн.

02.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" як замовником, та Приватним підприємством "Сфера-Пласт" як підрядником, було укладено договір підряду № 004, відповідно до п. п. 1.1. та 2.1. якого підрядник зобов'язався виконати і здати замовнику будівельні роботи по ремонту в приміщенні 6-ти поверхового корпусу дитячого оздоровчого центру "Світанок", а замовник зобов'язався надати у розпорядження підрядника будівельний майданчик (фронт робіт) (не пізніше 5-ти днів після набрання чинності цим договором), забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт і матеріалів; - відповідно до висновку експерта № 1034/406-БТ від 30.04.2011 року підрядником у період з березня по липень 2010 року за спірним договором виконані ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 3773269,20 грн., в той час як в рахунок оплати вартості вказаних робіт замовником перераховано грошові кошти в сумі 2950000 грн., а отже, залишок несплачених коштів становить 823269,20 грн.

Слід зауважити, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та трьох відсотків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є цілком обґрунтованими та правомірними, оскільки чинне законодавство не обмежує позивача у захисті свого права на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення суми основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі №11/1837 набрала законної сили 17.10.2011 року, і факти, встановлені в ній, зокрема, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором підряду № 004 від 02.02.2010 року в сумі 823 269,20 грн., не потребують доведення.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має зобов'язання оплатити виконані позивачем за договором підряду № 004 від 02.02.2010 року роботи в сумі 837 910,68 грн., яке виникло на підставі зазначеного договору та існувало на дату звернення позивача до господарського суду Черкаської області з зустрічним позовом у справі № 11/1837.

10.01.2012 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 11/1837 господарським судом Черкаської області видано відповідний наказ № 11/1837.

Як вбачається з виписок з банківського рахунку позивача в повному обсязі спірну заборгованість відповідач погасив в період з 29.02.2012 року по 30.08.2013 року.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного та не у повному обсязі виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем за договором підряду № 004 від 02.02.2010 робіт на суму 823269,20 грн., позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних та збитки від інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує 3 % річних та збитки від інфляції за період з 27.10.2010 (дата звернення до суду з зустрічним позовом у справі № 11/1837) по 29.08.2013 (дата повного виконання відповідачем рішення у справі у справі № 11/1837), враховуючи при розрахунку зменшення суми основного боргу по мірі часткового його погашення відповідачем.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 60 642,87 грн. та збитків від інфляції в розмірі 42598,45 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 925/1570/13 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.