Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 910/19201/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаШляхетський А.Л. (дов. від 10.04.2014 р. № 2-388д) відповідачаКость О.Г. (дов. від 18.04.2014 р. № 14-105)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р.у справі № 910/19201/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простягнення 937 771 846, 55 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 937 771 846, 55 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 р. з оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. у справі №910/19201/13 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. (колегія суддів: головуючий Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 937 771 846, 55 грн. заборгованості, 68 820 грн. судового збору.

Мотивуючи прийняті судові акти, суди виходили з того, що матеріалами справи доведено факт наявності боргу відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 937 771 846, 55 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про відмову у позові Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" повністю, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/19201/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.10.2012 р. між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № УГВ 6419/21-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві у 2013 році у власність природний газ власного видобутку для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 13 856 000 000 куб. метрів.

Згідно з пунктом 3.1. договору передача газу до магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях та пунктах виміру витрат газу ДК "Укргазвидобування".

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що кількість газу переданого покупцеві у звітному періоді, визначається за даними комерційних вузлів обліку газу, встановлених на газорозподільних станціях та пунктах виміру витрат газу.

У пункті 3.5. договору зазначено, що постачальник складає двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники сторін. Також зазначено, що даний акт уповноважені представники сторін підписують до 8 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Підписаний сторонами акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна газу за 1000 куб. метрів відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 р. № 256 становить: 350 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 70 грн., разом з ПДВ - 420 грн.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили загальну розрахункову суму договору, що орієнтовно складає 4 849 600 000 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 969 920 000 грн., разом - 5 819 520 000 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

Згідно з пунктом 5.2. договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до пункту 11.1. договору він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

30.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу від 10.10.2012 р. № УГВ 6419/21-12, якою було внесено наступні зміни до тексту договору.

В преамбулі додаткової угоди № 1 до договору найменування постачальника "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було замінено на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Пункт 4.1. Розділу 4 договору було викладено в наступній редакції: "Ціна газу за 1000 куб. метрів з 01.01.2013 р. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2012 р. № 1830 становить: 349, 20 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 69, 84 грн., разом з ПДВ - 419, 04 грн."

Пункт 4.4. Розділу 4 договору було викладено в наступній редакції: "Загальна розрахункова суму договору орієнтовно складає 4 838 515 200 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 967 703 040 грн., разом - 5 806 218 240 грн.

Відповідно до пункту VI додаткової угоди № 1 до договору, вона набирає чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки природного газу від 10.10.2012 р. № УГВ 6419/21-12 Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" передало, а Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийняло природний газ на загальну суму 937 771 846, 55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2013 р. та актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх вимог Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в порушення умов договору та чинного законодавства України, не здійснило оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 937 771 846, 55 грн.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 р. за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконало належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надходило, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2013 р. та актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 р., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Отже, виходячи з положень вищенаведених норм та встановленого судами попередніх інстанцій факту наявності у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" з оплати поставленого товару за договором поставки природного газу від 10.10.2012 р. № УГВ 6419/21-12, яка станом на день звернення позивача до суду була непогашеною, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 937 771 846, 55 грн., а отже - задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі № 910/19201/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова