Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 904/9517/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року у справі № 904/9517/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради, Дніпропетровська область, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, Дніпропетровська область, про стягнення 894,00 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

встановив:

У грудні 2013 року позивач Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 894,00 грн. надлишково перерахованої державної соціальної допомоги.

Вказував, що 23.05.2012р. Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради гр. ОСОБА_5, як інваліду ІІІ групи, була призначена державна соціальна допомога, яка зараховувалась на поточний рахунок, відкритий у Дніпродзержинській філії ПАТ КБ Приватбанк", НОМЕР_2, о/р 612827, МФО 305965.

Зазначав, що після проведення звірки з Пенсійним фондом України йому стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Посилаючись на ту обставину, що державна допомога ОСОБА_5 була призначена довічно та перераховувалась щомісячно, позивач просив стягнути з відповідача надлишково перераховані кошти державної соціальної допомоги за березень 2013р. в сумі 894,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014р. (суддя Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р. (колегія суддів у складі: Паруснікова Ю.Б. - головуючого, Тищик І.В., Білецької Л.М.), у позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав до зобов'язання банка перерахувати позивачу спірні грошові кошти, оскільки останні не є власністю банка, а - особи, що відкрила рахунок, тому банк не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

Крім того, встановивши відсутність спірних коштів на поточному рахунку ОСОБА_5 станом на дату отримання повідомлення про смерть одержувача, господарські суди виходили з того, що за таких обставин у банку відсутній обов'язок з повернення надлишково перерахованих коштів державної соціальної допомоги у розмірі 894,00 грн. за рахунок власних засобів.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 610, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 229 ГК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2010р. між Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська (фонд), Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Заводської районної ради (управління) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) був укладений Договір №11 про зарахування і виплату пенсій та допомог, згідно умов якого банк на безоплатній основі виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596 (з наступними змінами).

23.05.2012р. Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради гр. ОСОБА_5, як інваліду ІІІ групи, була призначена державна соціальна допомога, яка зараховувалась на поточний рахунок, відкритий у Дніпродзержинській філії ПАТ КБ "Приватбанк" НОМЕР_2, о/р 612827, МФО 305965.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Оскільки державна допомога ОСОБА_5 була призначена довічно, то щомісячні перерахування проводилися автоматично, і за березень 2013р. фондом було надлишково перераховано на рахунок ОСОБА_5 894,00 грн. державної допомоги.

15.04.2013р., 27.08.2013р. та 01.10.2013р. позивач листами № 1356, № 2708 та № 3088 звернувся до відповідача з проханням повернути надлишково перераховану ОСОБА_5 грошову допомогу за березень 2013р., проте банк листами №20.1.0.0.0/7-20130830/655 від 30.08.2013р. та № 20.1.0.0.0/7-20131003/2277 від 30.10.2013р. відмовився у добровільному порядку повернути 894,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у ст. 14 ЦК України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам" (далі - Закон) громадяни України, які, зокрема, є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст.ст. 9, 10 Закону державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається органами праці та соціального захисту населення і виплачується щомісячно за поточний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону порядок призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, визначається, зокрема, Кабінетом Міністрів України.

02.04.2005р. постановою Кабінету Міністрів України № 261 був затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд (далі - Порядок), пунктом 39 якого встановлено, що виплата соціальної допомоги особам здійснюється Пенсійним фондом України.

В силу ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом.

Водночас, відповідно до приписів ст.ст. 1066, 1067 ЦК України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судами встановлено, що спірні кошти зараховано на поточний рахунок ОСОБА_5, який, відповідно до договору від 29.05.2012р. про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1, є його власністю, як і кошти, що на ньому знаходяться, тому саме власник рахунку в банку має виключне право розпоряджатися даними коштами.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п.п. 1, 4 ст. 8 Договору №11 від 15.01.2010р., однією з підстав припинення зарахування грошової допомоги на поточні рахунки визначено наявність даних про смерть одержувача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державна соціальна допомога за березень 2013р. у розмірі 894,00 грн. зарахована банком на поточний рахунок ОСОБА_5 15.03.2013р. і станом на 19.03.2013р. вказана сума була знята з карткового рахунку останнього.

Позивач надіслав до банку повідомлення про смерть ОСОБА_5 тільки у квітні 2013р.

Таким чином, господарськими судами встановлено, що на момент проведення платіжної операції із зарахування на поточний рахунок ОСОБА_5 державної допомоги за березень 2013р. у сумі 894,00 грн. відомості про смерть одержувача у банку були відсутні.

З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушень його прав діями відповідача по зарахуванню спірних коштів на рахунок одержувача державної соціальної допомоги.

Згідно п. 4 ст. 8 укладеного між сторонами Договору № 11 від 15.01.2010р. суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають відповідним органам фонду або управління, за їх письмовим розпорядженням не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Господарські суди, відмовляючи в позові, правомірно виходили з того, що відсутність спірних коштів на поточному рахунку ОСОБА_5 станом на день отримання банком повідомлення про його смерть, унеможливлювало виконання вимоги позивача про повернення цих коштів на рахунок третьої особи згідно п. 4 ст. 8 Договору № 11 від 15.01.2010р.

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про те, що перераховані позивачем спірні кошти не є власністю банка, а тому, за вказаними позивачем обставинами, у відповідача відсутні правові підстави до повернення вказаних коштів позивачу.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року у справі № 904/9517/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик