Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 911/2831/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2 - особисто;

Відповідача: не з'явився;

Заявника касаційної скарги: Мальчика Т.Ю., дов. № 01-02 від 03.01.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року

у справі № 911/2831/13 господарського суду Київської області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Рокитнянської селищної ради Київської області

про визнання укладеної додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Рокитнянської селищної ради Київської області, просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2013 року) визнати укладеною з дня набрання чинності рішення суду додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2008 року, укладеного між сторонами в редакції, викладеній у заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 3-10, 47-49).

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач належно виконував умови договору оренди землі, тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2013 року (суддя Антонова В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року (головуючий Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) позов задоволено (а.с. 54-62).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що позивачем вчинено необхідні дії для поновлення договору оренди землі.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (а.с. 247-251).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2014 року (а.с. 245-246).

У судове засідання 14.04.2014 року представник відповідача - Рокитнянської селищної ради Київської області не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Рокитнянської селищної ради Київської області, задовольнивши подане клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, представника заявника касаційної скарги - Київської обласної спілки споживчих товариств, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2008 року між Рокитнянською селищною радою Київської області та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Рокитнянської селищної ради від 10.06.2008 року № 871 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8931 га, грошова оцінка якої складає 535 352,35 грн. (кадастровий номер земельної ділянки розміром 0,2931 га - 3223755100:01:007:0012, кадастровий номер земельної ділянки розміром 0,6000 га - 3223755100:01:005:0032) для (комерційної) несільськогосподарської підприємницької діяльності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-19).

Вказаний договір посвідчено 18.06.2008 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 за № 3193, внесено до Державного реєстру правочинів за № 2965412 та зареєстровано у Рокитнянському районному відділі № 21 Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18.07.2008 року за № 040834700019.

Згідно п. 5 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.03.2013 року позивач звернувся до Рокитнянської селищної ради Київської області з листом-повідомленням про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди землі), до якого було додано примірник додаткової угоди (а.с. 24-25, 26-32).

Однак, відповідачем не було направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки або заперечень у поновленні даного договору, сесією Рокитнянської селищної ради Київської області рішення про поновлення або відмову у поновленні позивачу договору оренди земельної ділянки на новий строк не приймалось, додаткову угоду про поновлення договору не укладено.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 26.06.2013 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач скористався переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення та проекту додаткової угоди до договору оренди землі, а відповідач у місячний термін з моменту надходження листа-повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не розглянув запропонований орендарем проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, заперечень чи пропозицій щодо зміни його істотних умов або ж повідомлень про відмову у поновленні договору в цілому на новий строк позивачу не направляв, відповідних рішень щодо вищевказаних питань не приймав.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про те, що договір оренди земельної ділянки є поновленим з 19.07.2013 року на той самий строк і на тих самих умовах, що були визначені сторонами за винятком положення щодо розміру орендної плати, спір щодо якого передано позивачем на розгляд суду.

Як встановлено судами договір оренди земельної ділянки було укладено 18.06.2008 року, тобто, до набуття чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 288.4-288.5.2 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України від 11.12.2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що запропонована позивачем нова редакція пункту 6 договору оренди земельної ділянки відповідає положенням пунктів 288.4 - 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та не зумовлює зменшення надходжень до бюджету сум орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, діюче законодавство не забороняє стороні одночасно з пропозицією про поновлення договору оренди пропонувати і внесення змін до договору, у тому числі і в частині приведення орендної плати до вимог законодавства.

Вищевикладене стало підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, права чи законні інтереси Київської обласної спілки споживчих товариств укладеним договором не порушено, оскільки не доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Рокитнянського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року у справі № 911/2831/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков