Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.04.2014 року у справі №910/15544/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 910/15544/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Богоноса В.А., дов. № 23 від 17.09.2013 року;

Відповідача -1: Савчука П.К., дов. № 4048 від 31.12.2013 року;

Відповідача -2:Миронець О.А., дов. № 22 від 04.04.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року

у справі № 910/15544/13 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", просило визнати недійсним договір поруки № 158 від 04.04.2012 року, укладений між сторонами (а.с. 2-5).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у представника позивача на підписання оспорюваного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року (суддя Пінчук В.І.) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 86-89).

Судовий акт мотивовано наступним схваленням сторонами оспорюваного правочину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 142-147).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що оспорюваний договір було підписано неуповноваженою особою та відсутністю наступного схвалення такого правочину.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою "Золотий Екватор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року, рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року залишити в силі (а.с. 154-157).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2014 року (а.с.152-153).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", розгляд справи відкладено на 27.03.2014 року (а.с. 173-174).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 31.03.2014 року (а.с. 179-180).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", розгляд справи відкладено на 07.04.2014 року (а.с. 184-185).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/1117 від 04.04.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Євсіков О.О., Картере В.І. (а.с. 186).

У судовому засіданні 07.04.2014 року оголошено перерву до 14.04.2014 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/140 від 10.04.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" було укладено договір поруки № 158, відповідно до умов якого поручитель (позивач) зобов'язався субсидіарно відповідати перед кредитором (відповідачем - 1) за виконання боржником (відповідачем - 2) у повному обсязі зобов'язань згідно генерального договору поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року, укладений між боржником та кредитором (а.с. 12-13).

Згідно п. 2.1 договору укладанням договору поручитель надає згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за генеральним договором і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою припинення встановленої цим договором поруки і встановлена цим договором порука залишається чинною протягом строку вказаного у п. 3.1 договору, а поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за генеральним договором. Дана згода поручителя є безумовною і не обмежена строком дії.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за генеральним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 7-й робочий день з дати отримання такої вимоги від кредитора. Сторони домовились, що до вимоги кредитора в обов'язковому порядку додаються документи (або їх копії), що підтверджують заборгованість боржника, необхідні розрахунки, а також документи, що підтверджують вжиття кредитором заходів щодо погашення заборгованості. Повідомлення, узгоджене сторонами у цьому пункті надсилається виключно рекомендованим листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 3.1 договору він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за генеральним договором або до погашення поручителем зобов'язань боржника.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору поруки № 158 від 04.04.2012 року від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" діяв генеральний директор Пахота В.Ю. на підставі статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", затвердженого протоколом № 29/03-2011-02 загальних зборів учасників товариства від 29.03.2011 року, який зареєстрований 16.05.2011 року державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації Гордієнко В.І. за № 10741050008034071 (а.с. 14-37).

Відповідно до п. 7.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" у товаристві створюється колегіальний виконавчий орган рада директорів (дирекція) товариства у кількості 3 осіб.

Згідно протоколу № 26/03-2012 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" від 26.03.2012 року обрано членів ради директорів товариства (а.с. 38-39).

Підпунктом 3 пункту 7.3.4 вказаного статуту передбачено, що до компетенції ради директорів (дирекції) належить прийняття рішень щодо видачі товариством будь - яких поручительств, гарантій.

Згідно підпункту 3 пункту 7.5.4 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" генеральний директор у межах своєї компетенції укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори ( угоди, контракти ), виступає розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених статутом товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Місцевим господарським судом встановлено, що у червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" як до поручителя за договором № 158 від 04.04.2012 року з вимогою № 1672 про сплату заборгованості у розмірі 13 191 160,61 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року, який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (а.с. 75-78).

Позивачем вказана вимога була розглянута та направлена відповідь, у якій товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" посилаючись на п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України зазначало про те, що строк виконання основного зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів, яке товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" не виконало протягом 6 місяців, настав 10.04.2012 року, тому товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повинно було пред'явити вимогу поручителю про сплату заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року до 11.10.2012 року, натомість пред'явило вимогу лише 21.06.2013 року (а.с. 79-80).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зі змісту листа випливає, що позивач підтвердив те, що оспорюваний договір поруки № 158 від 04.04.2012 року був схвалений останнім та відмовив у позові.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція дійшла висновку, що при укладанні оспорюваного договору, генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" було перевищено повноваження, оскільки рішення ради директорів щодо надання згоди на укладення договору поруки, у відповідності до вимог статуту підприємства не приймалось.

Також апеляційна інстанція зазначила, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач у порядку ст. 241 ЦК України в подальшому схвалив правочин, надіславши товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" відповідь на вимогу про сплату заборгованості є помилковими, оскільки у зазначеній відповіді відсутні положення про схвалення договору поруки позивачем.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено місцевим господарським судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" у відповіді № 1076 від 09.07.2013 року на вимогу про сплату заборгованості № 1672 від 17.06.2013 року зазначало, що строк дії поруки за договором № 158 від 04.04.2012 року закінчився та, відповідно, відсутністю підстав поручителя задовольняти вимогу.

Тобто, у вказаному листі позивач сам визнає факт укладеності та дії оспорюваного договору, так як зазначає про закінчення строку дії поруки за ним.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду відносно того, що вказаний лист (відповідь) є підтвердженням наступного схвалення оспорюваного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 5 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. судового збору за розгляд у суді першої інстанції та у розмірі 1 147,00 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром".

Керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 910/15544/13 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/15544/13 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; код ЄДРПОУ 36529168) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (місцезнаходження: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; код ЄДРПОУ 37425075) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору, 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков