ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 927/1010/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", м. Чернігів,

на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.11.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016

у справі № 927/1010/16

за позовом Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Чернігів,

до публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" (далі - Товариство), м. Чернігів,

про стягнення 24 480,00 грн. пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Бузина Н.В. адвокат (дов. від 16.01.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства 24 480,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.03.2016 № 41-рк у справі № 02-05/41-2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.11.2016 зі справи № 927/1010/16 (суддя Оленич Т.Г.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (судді Баранець О.М. - головуючий, Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК визнано, що Товариство за результатами діяльності у 2015 році, січні-лютому 2016 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електроенергії за регульованим тарифом у межах власних мереж з часткою 100% в територіальних межах Чернігівської області; визнано бездіяльність Товариства, яка полягала в не укладанні з гр. ОСОБА_5 договору про користування електричною енергією на підставі його заяви від 27.05.2015 всупереч вимогам діючого законодавства у сфері енергетики порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом в межах власних мереж, яке призвело до ущемлення інтересів споживача, і було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; за вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

- Рішення АМК було направлено Відділенням на адресу Товариства із супровідним листом від 16.03.2016 № 02-01/788; вказане поштове відправлення згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вручене одержувачу 17.03.2016;

- Рішення АМК оскаржено Товариством у судовому порядку;

- 16.05.2016 господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі № 927/468/16 за позовом публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування зазначеного Рішення АМК;

- 14.06.2016 за результатом розгляду справи № 927/468/16 господарським судом винесено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю;

- Товариством подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення місцевого господарського суду;

- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 апеляційна скарга Товариства прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження;

- згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2016 у справі № 927/468/16 залишено без змін;

- штраф сплачено Товариством 01.08.2016 згідно з платіжним дорученням № 16928;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано Товариству до стягнення 24 480,00 грн. пені за періоди: з 15.06.2016 по 04.07.2016 та з 28.07.2016 по 31.07.2016.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства пені, внаслідок прострочення сплати штрафу згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон):

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (пункт 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

У відповідності з підпунктом 20.2 пункту 20 зазначеної постанови пленуму ВГСУ абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

З огляду на те, що Товариством прострочено сплату штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення, яка відповідачем у добровільному порядку не сплачена, - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 927/1010/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко