Постанова ВГСУ від 13.03.2014 року у справі №910/19677/13

Друк

Пошук

222

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.03.2014 року у справі №910/19677/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 910/19677/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Ганченко М.О. - дов. від 28.12.13,касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постановуКиївського апеляційного господарського судувід28.01.14у справі№910/19677/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 60184,70 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 59148 грн. боргу, 563,93 грн. - 3% річних і 472,77 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості наданих за договором від 21.06.12 послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.13 (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59148 грн. боргу та 563,93 грн. - 3% річних. Місцевий господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повної вартості наданих послуг та виконаних робіт за договором від 21.06.12. В іншій частині позову відмовлено через необґрунтованість та помилковість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з наявністю дефляції у спірному періоді. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 509, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 229 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 28.01.14 (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення господарськими судами приписів статей 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство не погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення спірних коштів та вважає, що строк оплати за спірним договором ще не настав.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.06.12 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" - виконавцем було укладено договір №1206000825. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати послуги та виконати роботи з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (ремонт ПВВГ на ГРС Чернігівського ЛВУМГ із заміною замірних дільниць для забезпечення виконання вимог ГОСТ 8.586.1-5:2009), котрі замовник повинен прийняти та оплатити. Відповідно до пункту 2.1 договору його ціна становить 5733296,43 грн., з яких: 415904,43 грн. вартість послуг (робіт) та 5317392,00 грн. вартість матеріалів і обладнання. Оплата за надані послуги та виконані роботи здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання в строк не пізніше 180 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 3.1 договору). В процесі розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач надав послуги та виконав монтажні і ремонтні роботи за спірним договором. Установлено судами і те, що такі роботи були прийняті відповідачем за актами приймання виконаних робіт від 26.11.12, які останній підписав без зауважень і заперечень. При цьому, як установили суди, вартість виконаних та неоплачених відповідачем робіт складає 59148 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 59148 грн. боргу, 563,93 грн. - 3% річних і 472,77 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлено договором (статті 901, 903 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вже зазначалося і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у відповідності до умов договору виконав ремонтні і монтажні роботи. Ці роботи були відповідачем прийняті за актами приймання виконаних робіт від 26.11.12, які він підписав без зауважень і заперечень. Установили суди і те, що строк оплати виконаних робіт настав; відповідач за виконане не розрахувався та його борг складає 59148 грн. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений судами факт виконання позивачем робіт за спірним договором і прийняття таких за актами здачі-приймання від 26.11.12 та настання строку їх оплати (не пізніше 180 календарних днів з дати підписання відповідних актів здачі-приймання), та зважаючи на несплату відповідачем вартості виконаного, колегія суддів погоджується з висновками судів про підставність стягнення з відповідача несплаченої суми боргу і 3% річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.