Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 917/1691/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача - Остроушко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року у справі № 917/1691/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення грошових коштів у сумі 217169,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ПАТ "Полтаваобленерго" про стягнення 217169,26 грн., а саме: пені в сумі 90076,21 грн., 3% річних в сумі 18015,24 грн., 7% штрафу в сумі 104015,89 грн., та інфляційних витрат в сумі 5061,92 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу від 31.07.2013 р. № 2676-ПР щодо вчасної оплати поставленого за договором природного газу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2013 року (суддя Мацко О.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 90076,21 грн., 3% річних в сумі 18015,24 грн., 7% штрафу в сумі 52007,95 грн., та судовий збір в сумі 3201,99 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями попередніх інстанції в частині стягнення пені в сумі 90076,21 грн., 3% річних в сумі 18015,24 грн. та 7% штрафу в сумі 52007,95 грн., відповідач просить їх скасувати в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В частині в якій судами відмовлено позивачу в стягненні з відповідача інфляційних витрат у розмірі 5061,92 грн., у зв'язку з їх неправомірним нарахуванням та 7% штрафу в сумі 52007,94 грн. при його зменшенні на 50 % жодною зі сторін не оскаржуються, а тому не переглядаються судом в касаційному порядку.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в оскаржувані частині підлягають залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 р. № 2676-БО (а.с. 8-13).

Згідно п. 1.1., 1.2 вказаного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Порядок та умови проведення розрахунків за отриманий природний газ по договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 р. № 2676-БО визначені у розділі 6 цього договору.

Як правильно було встановлено судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на виконання умов вказаного договору позивач протягом серпня-жовтня 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 10 008 458,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 р., 30.09.2012 р., 26.10.2012 р. та 27.10.2012 р. (а.с. 14-17).

Проте, відповідач зобов'язання за вказаним договором щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ виконував неналежним чином, платежі проводив з порушенням строків, передбачених договором, що підтверджено актом звірки розрахунків сторін станом на січень 2013 року.

Враховуючи наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача пені в сумі 90076,21 грн., 3% річних в сумі 18015,24 грн., 7% штрафу в сумі 104015,89 грн. та інфляційних витрат в сумі 5061,92 грн., всього 217169,26 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 18015,24 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з супровідних листів (а.с. 178-182), якими акти приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 р., 30.09.2012 р., 26.10.2012 р. та 27.10.2012 р. (а.с. 14-17) були надіслані позивачу, не можливо встановити дату направлення відповідачем цих актів для підпису позивачу та коли саме акти приймання-передачі із підписом позивача були повернуті відповідачу.

Згідно п. 3.1.2 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 р. № 2676-БО, покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 цього договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судова колегія вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 18015,24 грн. оскільки порушенням позивачем вимог п. 3.4. договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 р. № 2676-ПР щодо своєчасного повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу не доведенні останнім відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В розділі 7 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 р. №2676-БО визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Зокрема, у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору).

Судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій, які зменшивши розмір заявленого штрафу на 50% обґрунтовано стягнули з відповідача 52 007,95 грн. 7% штрафу та пені в сумі 90076,21 грн., оскільки її нараховано відповідно до вимог п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 р. № 2676-БО.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення в частині стягнення пені в сумі 90076,21 грн., 3% річних в сумі 18015,24 грн. та 7% штрафу в сумі 52007,95 грн. відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В. Палій