ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 907/54/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львівдо1. Лазещинської сільської ради, с. Лазещина, Львівська обл.; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Лазещина, Львівська обл.провизнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу лісопильного цеху

за участю представників

позивача: Бухеник І.Б.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі за текстом - ДТГО "Львівська залізниця") звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Лазещинської сільської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про визнання незаконним та скасування рішення Лазещинської сільської ради "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 24.08.2003 року, визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року, скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а саме звільнення земельної ділянки та демонтування лісопильного цеху, який розміщений на цій земельний ділянці.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.03.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що на момент прийняття оспорюваного рішення Лазещинською сільською радою та укладення Договору купівлі-продажу спірна земельна ділянка не відносилась до земель залізничного транспорту, а належала до категорії земель промисловості, а, отже, приймаючи оспорюване рішення та укладаючи спірний Договір Лазещинська сільська рада діяла в межах повноважень, визначених Перехідними положеннями Земельного кодексу України щодо розпорядження земельною ділянкою; крім того, з урахуванням експертного висновку матеріалами справи спростовуються посилання позивача про перешкоджання лісопильного цеху безпеці руху в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, оскільки основні виробничі потужності (лісопильний цех, будівлі складів, деревообробний цех) розташовані на відстані понад 20 м від осі залізничної колії.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Українська залізниця" особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 21.03.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Лазещинською сільською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 21.03.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а представник відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-1 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.08.2003 року Лазещинською сільською радою прийнято рішенням "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", яким погоджено Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, що перейшла у користування ФОП ОСОБА_4; затверджено вартість земельної ділянки; вирішено продати ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку, що відноситься до земель промисловості площею 1500 кв.м., для обслуговування лісопильного цеху на території Лазещинської сільської ради Закарпатської області, а також затверджено умови продажу земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення Лазещинською сільською радою (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року (далі за текстом - Договір), який посвідчено державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2733, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого продавець передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами за адресою: територія Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, загальною площею 1500 кв.м. Земельна ділянка продається для обслуговування лісопильного цеху на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

07.02.2005 року ФОП ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 058625.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами про скасування рішення Лазещинської сільської ради від 24.08.2003 року, визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2003 року, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу лісопильного цеху посилаючись на те, що під час інвентаризації земель ДТГО "Львівська залізниця" виявилось, що в межах Лазещинської сільської ради в смузі відведення залізниці на 102 км ПК 4-5 перегону Вороненка-Ясіня на відстані 3, 67 м від осі колії розташована земельна ділянка ФОП ОСОБА_4 для обслуговування лісопильного цеху, в той час як ширина смуги відведення в даному місці становить 20 м від осі колії; площа перекриття земельної ділянки відповідача-2 з смугою відведення залізниці становить 0, 0392 га.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Лазещинської сільської ради в межах населеного пункту с. Лазещина і її формування здійснено за заявою ФОП ОСОБА_4 до Лазещинської сільської ради щодо надання йому дозволу та попереднього погодження на збір матеріалів для відведення земельної ділянки під будівництво лісопильно-деревообробного цеху. За результатами розгляду заяви рішенням Виконавчого комітету Лазещинської сільської ради від 29.10.1998 року № 57, враховуючи згоду Івано-Франківської дистанції колії Львівської залізниці на вилучення на користь підприємця ОСОБА_4 частини земельної ділянки в смузі відчуження залізниці площею 0, 15 га в пікеті 3, 102 км перегону Ворохта-Ясіня, підприємцю ОСОБА_4 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на будівництво лісопильно-деревообробного цеху в селі Лазещина біля Лазещинської середньої школи та дистанції колії Львівської залізниці.

Висновком Рахівського районного відділу земельних ресурсів від 21.07.1999 року № 168 попередньо погоджено відвід в постійне користування земельної ділянки площею 1500 кв. м для будівництва лісопильно-деревообробного цеху ФОП ОСОБА_4 в с. Лазещина, ур. "Зимір".

29.02.2000 року Лазещинською сільською радою прийнято рішення, яким затверджено проект відводу земельної ділянки площею 0, 15 га та надано дозвіл на виготовлення Державного акту на право користування землею.

На підставі вказаного рішення Лазещинською сільською радою 01.04.2000 року ФОП ОСОБА_4 видано Державний акт І- ЗК № 001306 на право постійного користування 0,15 га землі для будівництва цеху по лісопереробці. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 07.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 29.12.2001 року № 78 встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт - пилорама в с. Лазещина Рахівського району, замовник ОСОБА_4, збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Рахівською інспекцією ДАБК, готовий до введення в експлуатацію.

В силу приписів ст. 1 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (який був чинний на час відведення земельної ділянки під будівництво) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Склад земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої визначалось ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, якою передбачалось, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до положень ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що в процесі оформлення документів щодо відведення земельної ділянки під будівництво лісопильно-деревообробного цеху здійснено зміну цільового призначення землі шляхом затвердження проекту відведення, що підтверджується рішенням Лазещинської сільської ради від 29.02.2000 року та довідкою Рахівського районного відділу земельних ресурсів від 15.04.2003 року про визначення грошової оцінки землі, якою констатовано, що згідно з технічною документацією по грошовій оцінці земель населеного пункту Лазещина Рахівського району земельна ділянка по класифікатору земель України за цільовим призначенням відноситься до земель промисловості.

Відтак, судами встановлено, що зміна цільового призначення частини спірної земельної ділянки відбулась до прийняття рішення Лазещинської сільської ради "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 24.08.2003 року і на момент прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення та укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року спірна земельна ділянка не відносилась до земель залізничного транспорту, а належала до категорії земель промисловості.

Водночас, на виконання вказівок Вищого господарського суду України судами досліджено виписку з рішення Виконкому Лазещинської сільської ради народних депутатів від 26.08.1993 року № 31 "Про затвердження земельної ділянки зі смуги відведення залізниці" та "Решения исполкома Закарпатского областного Совета депутатов трудящихся 15.03.1950 года" та встановлено, що земельні ділянки, яких стосуються вказані рішення, зі спірною ділянкою не перетинаються: перше рішення стосується земельної ділянки навколо будівлі залізничної станції с. Лазещина, другим рішенням передано земельні ділянки для будівництва охоронних містечок навколо тунелів та залізничних мостів, що вказує на відсутність порушення прийнятим рішенням прав інших осіб, а отже відсутність обставин щодо визнання недійсним оспорюваного рішення ради з цих підстав.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Станом на момент прийняття спірного рішення розмежування земель державної і комунальної власності в межах с. Лазещина Рахівського району не проводилось.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що приймаючи оспорюване рішення та укладаючи спірний Договір Лазещинська сільська рада діяла в межах повноважень, визначених Перехідними положеннями Земельного кодексу України щодо розпорядження земельною ділянкою.

Щодо вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського

призначення від 26.12.2003 року судами встановлено недоведеність факту недодержання на момент його укладення приписів, передбачених ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України та законодавства, яким врегульовано земельні відносини, а, відтак, і відсутність підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням законодавства.

Вирішуючи спір в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди шляхом демонтажу будівлі лісопильного цеху, оскільки, на думку позивача, розташування лісопильного цеху ФОП ОСОБА_4 поряд зі смугою відведення під залізничною колією Вороненка - Требушани на 102 км пк 4-5 порушує права залізниці, судом першої інстанції було призначено земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено Висновок № 3699 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 907/54/14 від 27.01.2016 року, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 знаходиться від середини осі залізничної колії Вороненка - Требушани на 102 км пк 4-5 на допустимій відстані від поворотних точок межі земельної ділянки відповідно. Відповідно до даних державного земельного кадастру земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості.

Таким чином, судами встановлено, що земельна ділянка та основні виробничі потужності (лісопильний цех, будівлі складів, деревообробний цех) розташовані на відстані понад 20 м від осі залізничної колії, що свідчить про відсутність перешкоджання лісопильного цеху безпеці руху в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, а, отже, недоведеність порушених прав та інтересів залізниці, які підлягають захисту у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що рішення Лазещинської сільської ради "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 24.08.2003 року не суперечить вимогам законодавства, діючого на час прийняття такого рішення, прийнято в межах компетенції органу, який його видав, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами невідповідність вимогам законодавства оспорюваного Договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також порушення прав та інтересів залізниці, які підлягають захисту.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції погоджується, зокрема, і з позиції непорушності права власності особи, з урахуванням, в тому числі, і судової практики Європейського суду з прав людини, як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в даному випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже, визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі

того, що орган публічної влади порушив закон, є неприпустимим.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "Українська залізниця" особі регіональної філії "Львівська залізниця", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у справі № 907/54/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк