Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 914/1585/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013та на рішеннягосподарського суду Львівської від 08.07.2013у справі№914/1585/13 господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доГромадської організації "Фонд соціально-культурного розвитку"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Львівської міської ради; 2) Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича;простягнення заборгованості в сумі 38 428,72 грн., розірвання договору оренди та виселення із приміщеньв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи 1 повідомлений, але не з'явився; - третьої особи 2 повідомлений, але не з'явився; - прокуратури Гудименко Ю.В. (посв. №014715 від 12.01.2013);ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) до Громадської організації "Фонд соціально-культурного розвитку" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 38 428,72 грн., розірвання договору оренди № Г-3472-5 від 12.12.2005 та зобов'язання повернути приміщення, яке знаходиться по вул. Кушевича, 1 у м. Львові, орендодавцю.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2013 у справі № 914/1585/13 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району міста Львова відмовлено повністю та стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в доход державного бюджету 2 867,50 грн. судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2013 у справі № 914/1585/13 стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в доход державного бюджету 2 867,50грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 914/1585/13 (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В) рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2013 у справі № 914/1585/13 залишено без змін.

Львівська міська рада, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 914/1585/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву і частині, позовних вимог про розірвання договору оренди № Г-3472-5 від 12.12.05 та зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди орендодавцю задовольнити, а в решті позовних вимог - провадження у справі припинити.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 12.12.2005 між Громадською організацією "Фонд соціально-культурного розвитку" (орендар) та Управлінням комунального майна Львівської міської ради (правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) (орендодавець), було укладено договір оренди № Г-3472-5 нерухомого майна загальною площею 294,5 м.кв. в будинку на вул. Кушевича, 1 у м. Львові строком до 11.12.2006, який в подальшому було продовжено відповідним договором про внесення змін.

Згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2012 у справі № 5015/1737/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012, договір оренди № Г-3472 від 12.12.2005 є чинним до 10.02.2015.

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 20-го числа місяця за попередній місяць; вказані рахунки виставляються органами, визначеними відповідними нормативними документами Львівської міської ради; несплата орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.2. п. 5.3. договору).

Розмір місячної орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 98 від 31.10.2002 (п. 5.1 договору). Як встановлено судами попередніх інстанцій, цей розмір становить 1 322,60 грн. без ПДВ. Даний розмір орендної плати може змінюватись лише шляхом коригування щомісяця на відповідний індекс інфляції; в інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду (п. 5.2. договору).

Відповідно до п.п. 5.5. - 5.7. договору орендар може вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п. 5.2. договору на термін оплати не застосовується. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї сторони у разі зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Посилаючись на невиконання орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати за березень - грудень 2012 року, прокурором Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати в сумі 38 428,72 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути орендоване приміщення орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи місцевим господарським судом прокурором м. Львова подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу в сумі 38 428,72 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що вони є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок належної до сплати суми орендних платежів та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановили, що у відповідача станом на дату звернення прокурора до суду не лише не було заборгованості з орендної плати, а була наявна переплата по орендним платежам, оскільки останнім щороку сплачувалась значно більша сума за оренду приміщення від розрахованої належним чином у відповідності до п. 5.1. договору оренди.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що: суми нарахованих відповідачу орендних платежів є значно більшими у зв'язку з включенням до них (всупереч умов договору) додаткових складових, а саме земельного податку та комунальних послуг; у платіжних документах, наданих відповідачем, вказується призначення платежу - "за оренду", в той час, як балансоутримувач - третя особа-2 змінювала призначення здійснених відповідачем орендних платежів зараховуючи частину з них на покриття комунальних видатків та сплату земельного податку, при цьому жодних документів про погодження третьою особою-2 із відповідачем такого використання сплачених ним коштів учасниками справи суду не надано.

Передбачені статтею 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено наявність переплати з орендної плати за договором, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати.

Доводи скаржника про те, що доказів сплати орендної плати відповідачем не надано, оскільки в матеріалах справи відсутні касові ордери чи платіжні доручення, які б у графі "призначення платежу" вказували - орендна плата за квітень-грудень 2012 року, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки питання щодо наявності або відсутності заборгованості на певну дату має вирішуватись в першу чергу шляхом співставлення платежів, які нараховані кредитором боржнику з тими платежами, які боржник здійснив на користь кредитора (що і було зроблено судами попередніх інстанцій), в той час, як призначення платежу у платіжних документах не може вважатись однозначною та безумовною підставою для висновку про наявність або відсутність заборгованості за певний період.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач вносив орендну плату своєчасно та в повному обсязі, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається також на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 80 ГПК України, оскільки місцевий господарський суд повністю відмовив у задоволенні позову, у тому числі і у стягненні заборгованості з орендної плати, в той час, як у вказаній частині, на думку скаржника, спір підлягав припиненню на підставі п.1-1 вказаної норми, у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як у процесі розгляду справи у місцевому господарському суді прокурором м. Львова було подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника, враховуючи, що припинення провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи; якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі (як у даному випадку), то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 та рішення господарського суду Львівської від 08.07.2013 у справі № 914/1585/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко О. Євсіков