Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 904/7211/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №904/7211/13господарського судуДніпропетровської області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" допублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 9 007,08грн. не з'явився пр. Сінюхіна І.В. - дов. №31/81 від 02.01.14р.В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 492,84грн. збору за зберігання вантажу та 8 514,24грн. плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013р. (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. (судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 8 514,24грн. плати за користування вагонами та 492,84грн. збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено 21.09.2012р. договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

На підставі укладеного договору, за накладними №№48686414, 48686422, 48686430 порожні вагони власності ТОВ "Юнісон Груп" було прийнято залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК". На шляху прямування, відповідно до вимог п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, дані вагони було затримано на підставі наказу №153 від 15.03.2013р., через зайнятість колій на станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомістю форми ГУ-46 №18039036 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №21039002, всього на загальну суму 9 007,08грн.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка працівниками ПАТ "Північний ГЗК" підписано із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ПАТ "Північний ГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ст.307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно п.8 Правил зберігання вантажів: Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) та п.2 Тарифного керівництва №1, в т.ч. згідно п.п.2.1 нараховується збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці). У всіх випадках неповна доба округляється до повної.

Згідно із ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п.17 розд.1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Порожні вагони, що слідували на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки, що ним не було зроблено.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Факт затримки вагонів на станції призначення в очікувані подавання під вантажні операції з причин, які залежали від ПАТ "Північний ГЗК", підтверджується актами загальної форми, які підписано відповідальними представниками комбінату без заперечень.

Дані акти доводять зайнятість колій станції призначення, що послужило причиною неможливості доставки спірних вагонів до станції призначення.

Наказ про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення був виданий через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Жовті Води-1, у порядку передбаченому п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №1 від 15.03.2013р. та акт загальної форми ГУ-23 №1 від 15.03.2013р. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз.4 п.10 Правил користування вагонами та контейнерами.

На момент прийняття наказу про затримку вагонів №153 на станції Терни була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Посилання відповідача на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки вони спростовуються Положенням зайнятості колій по станції Терни, з якого вбачається, що на момент прийняття наказу №153 на станції Терни була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№4, 5, 6, 7, 8 зайнято вагонами, які було затримано через неприйманням одержувачем вантажу, тобто відповідача. Решта колій було зайнято під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Терни та Рядова.

Підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. У той час як несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Крім того, п.16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено випадки, при яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Судами встановлено, що зазначені відповідачем у відомостях плати за користування вагонами заперечення відповідно до п.16 Правил не є підставою для звільнення його від плати за користування вагонами.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №904/7211/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова