Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 902/1208/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"на рішення та постановуГосподарського суду Вінницької області від 24.10.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013у справі№ 902/1208/13господарського судуВінницької областіза позовомДержавного підприємства "Кримські генеруючі системи"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс"простягнення 322624,28 грн.за участю представників сторін:

позивача: Торосян Л.А., дов. від 02.01.2014;

відповідача: Дегтярьов Ю.В., дов. від 03.01.2014;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.03.2014 № 02-05/77 для розгляду касаційної скарги у справі № 902/1208/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.03.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 у справі №902/1208/13 (суддя Маслій І.В.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 у справі № 902/1208/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Від представника позивача 12.03.2013 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи пояснення ФДМУ та РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі щодо спору у даній справі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ДП "Кримські генеруючі системи" (Орендодавець) та ТОВ "СГС Плюс" (Орендар) 01.01.2004 укладено договір оренди, за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДП "Кримські генеруючі системи" "Севастопольська ТЕЦ", який розташований за адресою: 99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10, вартість якого становить 34157 тис. грн. (п 1.1 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, та 3.3 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2003 року - 63976,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30% до 70%, щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4 договору).

Цей договір укладено на десять років - з 01.01.2004 до 01.01.2014 включно (п. 10.1 договору).

ДП "Кримські генеруючі системи" зверталось до ТОВ "СГС Плюс" про необхідність компенсування земельного податку, однак за період 2012 - 2013 відшкодування відповідачем не проводилось.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, які вірно зазначили суди, просив стягнути з відповідача збитки в сумі 322624,28 грн., понесених позивачем протягом 2012-2013 років по сплаті земельного податку під об'єктами, які увійшли до складу цілісного майнового комплексу та передані відповідачу в оренду за договором від 01.01.2004.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про оренду землі", та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 191 ЦК України визначено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ч. 1 ст. 796 ЦК України).

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 ГК України.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів щодо внесення змін (підтвердження домовленості сторін) про оплату відповідачем земельного податку при укладенні договору від 01.01.2004.

Натомість, суди підставно звернули увагу, що оскільки відповідач сплачує орендну плату за користування всім цілісним майновим комплексом, включаючи надану йому земельну ділянку під будівлями або іншими спорудами, то орендна плата за користування цим комплексом вже має включати суму компенсації позивачу витрат зі сплати земельного податку.

Що стосується посилання позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача саме збитків понесених позивачем протягом 2012-2013 років по сплаті земельного податку, то колегія суддів, погоджуючись з доводами судів попередніх інстанцій і зазначає, що господарськими судами враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були розглянуті питання та встановлені відповідні обставини щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст.ст.224, 225 ГК України та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для відшкодування збитків, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях відповідача протиправної поведінки.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи позивача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 у справі №902/1208/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК