Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 915/2275/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Топала Р.В., дов. №10/03 від 16.12.2014

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014

у справі №915/2275/13 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Миколаївської міської ради

до Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд"

про внесення змін до додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом і уточненням від 11.02.2014 до Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" про внесення змін до додаткової угоди від 20.02.2001р., укладеної між сторонами, виклавши пункт: - „з 26.10.2000р. річна орендна плата встановлюється в розмірі 1,2% від її грошової оцінки" в наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку (пл. 1259 кв. м.) встановлюється у трикратному розмірі земельного податку".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір орендної плати, встановлений додатковою угодою від 20.02.2001, не відповідає вимогам ст.ст. 271.1.1, 288.5.1, 289.1 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2014 (суддя Бритавська Ю.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді: Величко Т.А., Поліщук Л.В., Сидоренко М.В.), в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Миколаївська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

27.10.1999 між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та підприємством з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" (Орендар) на підставі рішення міської ради від 14.09.1999 №11/15 укладено договір оренди землі, згідно з пунктами 1.1., 2.1, 4.1 якого в оренду передається земельна ділянка площею 1259 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, ріг вул. Радянської, терміном на 25 років для проектування, будівництва та експлуатації ресторану швидкого обслуговування. Договір нотаріально посвідчений 27.10.1999 за №3422 та зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.10.1999 за №189.

Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 вказаного договору орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі ставки земельного податку.

Пунктом 3.2. розділу 3 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься щоквартально, та перераховується рівними частками в термін до 15.03., 15.06., 15.09., 15.11. поточного року і на майбутній період не може бути внесена на термін більше одного календарного року.

Згідно з пунктами 3.3., 3.4., 3.5. розділу 3 зазначеного договору за користування земельною ділянкою в 1999-2024 роках Орендар сплачує орендну плату в розмірі 141 637,50 грн. Умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Індексація суми орендної плати, у разі збільшення розміру земельного податку, проводиться прямо пропорційно, відповідно до законів України у безумовному порядку.

Пунктом 9.7. розділу 3 даного договору, встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди є план земельної ділянки (додаток 1) та розрахунок орендної плати (додаток 2).

20.02.2001 між Миколаївською міською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27.10.1999 №189, якою внесені зміни до додатку №2 цього договору щодо розрахунку у частині встановлення розміру орендної плати за період з 01.10.2000 по 01.10.2024, зокрема "- з 26.10.2000 річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 1.2 /одна ціла дві десятих/ відсотка від її грошової оцінки" на підставі рішення міської ради від 26.10.2000 №23/33 "Про затвердження порядку визначення розміру орендної плати за користування землею та внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2000 р. №21/33". Додаткова угода нотаріально посвідчена 20.02.2001 за №962 та зареєстрована у Книзі записів додаткових угод 21.02.2001 за №86-200. Також цією ж угодою внесені зміни в пункти 3.1., 3.2., 3.3. договору.

09.06.2011 Миколаївська міська рада прийняла рішення „Про затвердження Порядку визначення розміру орендної плати за землю", яким:

- п.1 - затвердила Порядок визначення розміру орендної плати за землю;

- п.2 Управлінню земельних ресурсів: при укладенні, поновленні договорів оренди землі, продовженні строку їх дії встановлювати розмір орендної плати згідно з Порядком; дозволити перегляд умов договорів оренди землі про розмір орендної плати, укладених до прийняття цього рішення, згідно з Порядком визначення розміру орендної плати за користування землею, у разі згоди орендаря; у разі якщо по діючих договорах оренди землі розмір орендної плати менше трьохкратного розміру земельного податку, забезпечити перегляд умов договору оренди землі щодо розміру орендної плати за землю. При перегляді умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати за землю збільшити розмір орендної плати до трикратного розміру земельного податку.

15.08.2011 Миколаївська міська рада надіслала відповідачеві - орендарю лист №2247/21/14:10 „Про внесення змін до договору оренди землі" з додатком - Договір про зміни до договору оренди землі від 27.10.1999р. №189.

Відповідно до нової редакції п. 3.1 р.3 договору оренди землі "Річна орендна плата за земельну ділянку (1259кв.м) встановлюється у розмірі 3% від її нормативно грошової оцінки".

Як зазначалося вище, оскарженими судовими рішеннями в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що уклавши договір оренди земельної ділянки з відповідачем, Миколаївська міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобов'язання за договором оренди землі, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити які, за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, рада має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладення нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін. За таких обставин, в зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору підстав для внесення змін у договір оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-ХІV ) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, названий Кодекс визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21Закон №161-ХІV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Як вбачається з наведених норм матеріального права, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу. Отже, не зважаючи на наявність чи відсутність волевиявлення орендаря земельної ділянки комунальної власності, орендна плата має сплачуватися відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 у справі №21-274а-14.

Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Крім того, слід мати на увазі, що нормами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату законодавцем визначена як істотна умова договору, тому умови договору мають містити конкретний розмір орендної плати за землю, а не лише порядок визначення та граничні розміри орендної плати.

Приймаючи оскаржені рішення та постанову, господарські суди вищенаведеного не врахували, тому зазначені рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки надані позивачем докази щодо грошової оцінки земельної ділянки, пропозиції щодо внесення змін до договору (додатку 2 до договору) потребують перевірки та оцінки, колегія вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі №915/2275/13 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.