Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 908/2359/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 04.06.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015у справі№ 908/2359/15-гГосподарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"простягнення 607777,33 грнза участю представників:

позивача: Семеняк М.В., дов. від 20.07.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 у справі №908/2359/15-г (суддя - Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скакун О.А., судді - Колядко Т.М., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 у справі №908/2359/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (Лізингоодержувач) 22.03.2007 укладений договір фінансового лізингу № L391-03/07, за умовами якого, Лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

В п. 3.1 договору зазначена вартість предмета лізинга, яка на момент підписання цього договору становить 564694,62 грн, у т. ч. ПДВ 20 %.

Згідно п. 1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (додаток №1 до цього договору) та не може бути менше одного року.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізинга та комісію Лізингодавця.

Відповідно до п. 4.7 договору сторони погодили, що оплата лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі договору, здійснюються Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу НБУ для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку.

Загальні умови фінансового лізингу сторони передбачили в додатку № 4 до договору від 22.03.2007№ L391-03/07, пунктом 1.2 якого визначили, що приймання та передача предмета лізинга оформляється актом приймання-передачі.

За актом приймання-передачі предмета лізинга від 13.07.2007 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) передало, а ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (Лізингоодержувач) прийняло в користування предмет лізинга згідно специфікації від 22.03.2007 (додаток №2 до договору), а саме: колісний каток HD 150 TT фірми HAMM, серійний номер - H1830042.

Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.3 цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на зазначену в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" виставлено ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на оплату рахунки-фактури з відшкодування частини вартості предмета лізинга та комісії Лізингодавця на загальну суму 607777,33 грн.

У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів, сторонами до договору підписана додаткова угода від 28.02.2014, в якій Лізингоодержувач визнав наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язався сплатити їх сплатити в сумі та в строки, визначені сторонами (дата сплати заборгованості за кожним рахунком - 30.09.2014).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором і п. п. 1.1, 1.4 додаткової угоди від 28.02.2014, та виставлені позивачем рахунки на суму 607777,33 грн в строк до 30.09.2014 не сплатив.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про фінансовий лізинг", та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 607777,33 грн, яка відповідачем не спростована, доказів її оплати не надано, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок судів про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 у справі № 908/2359/15-г - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР