ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/5417/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ,

на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2016

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016

зі справи № 922/5417/14

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення коштів

та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець)

до приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Організація)

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

Організації - ОСОБА_3,

Підприємця - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємця 28 000 грн. основного боргу, 1 535,71 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 1 203,15 грн. та 1 946,42 грн. пені, що мотивувала неналежним виконанням Товариством зобов'язань зі сплати винагороди за договором від 01.07.2011 № КБР-52/07/11 (далі - Договір).

Підприємець подав зустрічний позов про визнання недійсним Договору на підставі статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 зазначене рішення місцевого суду зі справи в частині задоволення зустрічного позову скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В частині відмови в задоволенні первісного позову рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 зі справи рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасовані та в цій частині справу передано на новий розгляд до місцевого суду. В іншій частині постанова апеляційного господарського суду залишена без змін.

При новому розгляді справи Організація подала заяву про збільшення позовних вимог від 09.12.2015 та просила стягнути з Підприємця 40 000 грн. основного боргу, 23 251,98 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 2 496,81 грн. та 4 678,55 грн. пені, а всього 70 427,34 грн.

У лютому 2016 року Підприємець звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору на підставі частин першої та другої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2016 (колегія суддів у складі: Шарко Л.В. - головуючий суддя, судді Доленчук Д.О., Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (колегія суддів у складі: Пушай В.І. - головуючий суддя, судді Барбашова С.В., Сіверін В.І.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 202, 203, 256, 261, 418, 638, 1008 ЦК України, статей 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 45, 47, 48, 49 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано тим, що: Договір є неукладеним; на момент звернення до суду Організація не мала права на отримання винагороди (роялті) за використання оприлюднених музичних творів; Договір неможливо визнати недійсним; позовна давність до зустрічних позовних вимог через непорушення права Підприємця не застосовується.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Організації.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.07.2011 Організацією та Підприємцем (користувач) укладено Договір, за предметом якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а Організація надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до Договору та закону;

- преамбулою Договору визначено, що Організація має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України за № 19/2011 від 24.01.2011, та договору доручення від 20.01.2011 № ЛУ/01/20/11 (далі - Договір доручення) з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих в них виконань - об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі - ОП "Українська ліга музичних прав");

- відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж; користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Організації звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку № 4 до Договору, якщо інше не встановлено в додатках до Договору; користувач зобов'язався надіслати Організації належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті у 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку № 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується Організацією, після чого один примірник повертається користувачу;

- згідно з пунктом 3.4 Договору користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання творів у закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього Договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі та за весь період;

- пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання; у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної у пункті 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік, і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа;

- відповідно до пункту 1.2 додатку № 2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди (з дня набрання чинності Договором) становить 800 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов Договору;

- пунктом 3 додатку № 2 до Договору сторони передбачили, що користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій;

- ні в Договорі, ні в додатках до нього сторони не зазначили, які саме музичні твори є "...популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій…";

- Договір не містить переліку творів, які Підприємець має право використовувати;

- доказів одержання Організацією відповідних повноважень та функцій від суб'єктів авторського права і суміжних прав не подано;

- Договір укладався Організацією від власного імені;

- відповідно до умов Договору доручення Організації надані відповідні права з укладання договорів від імені ОП "Українська ліга музичних прав", а не від власного імені;

- відповідно до листа ОП "Українська ліга музичних прав" від 08.02.2012 № 04/08/01/12 Договір доручення з Організацією достроково розірваний;

- у матеріалах справи відсутні докази поновлення договірних відносин між Організацією та ОП "Українська ліга музичних прав", як і докази на підтвердження наявності у Організації відповідних прав.

Причиною виникнення даного спору є питання укладеності Договору (узгодження сторонами його істотних умов) та наявності у Підприємця перед Організацією невиконаних зобов'язань за Договором.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792.

За змістом статей 450, 452, 453, 454 ЦК України, статей 36, 37, 39, 40, 42, 43 Закону № 3792: право на використання об'єкта суміжних прав (зокрема, виконання, фонограми, відеограми тощо) належить відповідному правовласнику (виконавцеві, виробникові фонограми та/або відеограми чи особі, якій відповідні права передані у встановленому порядку); використання об'єктів суміжних прав здійснюється за згодою правовласників; у випадках, передбачених законом, допускається пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників без згоди відповідних правовласників, але з виплатою їм винагороди; збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються уповноваженими організаціями колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 3792 допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Отже, на відміну від об'єктів авторського права, зазначене публічне виконання фонограми або її примірника чи публічна демонстрація відеограми або її примірника, публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір або по проводах (через кабель) без дозволу правовласника не є порушенням суміжних прав у розумінні пункту "а" статті 50 Закону № 3792.

При цьому укладення договору про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань відповідно до вимог чинного законодавства України є обов'язковим для осіб, які здійснюють таке використання [частина третя статті 179 ГК України, частини друга і третя статті 43 Закону № 3792, пункти 1, 3, 4 розділу ІІ Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71].

У свою чергу, стосовно повноважень організацій колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону № 3792 передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону № 3792 повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону № 3792 наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону № 3792 встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону № 3792 визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

При цьому неподання позивачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Між тим, згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, у прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з того, що: у Договорі не визначений його предмет, немає переліку музичних творів, оприлюднення яких здійснює користувач, що є істотною умовою за законом, та неможливо з'ясувати, які твори сторони визначили в додатку № 2 до Договору як "популярні", у зв'язку з чим він є неукладеним; на момент звернення до суду Організація не мала права на отримання винагороди (роялті) за використання оприлюднених музичних творів через припинення дії Договору доручення; відсутні підстави для задоволення зустрічного позову через неможливість визнання недійсним правочину, який не вчинено; не застосовується позовна давність до зустрічних позовних вимог через непорушення права Підприємця.

Проте для прийняття правильного судового рішення попереднім судовим інстанціям належало дослідити додаток від 01.07.2011 № 2 до Договору та з'ясувати, чи було ним змінено предмет Договору, що саме ним було враховано та погоджено. Разом з тим ними цього здійснено не було.

З огляду на наведене висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо неукладеності Договору є передчасним.

Водночас визнання названого Договору укладеним потребувало б:

- з'ясування того, чи вилучалися правовласниками у встановленому порядку твори (які саме) з управління Організації (з дозволів на використання, які нею надаються);

- перевірки правильності нарахування Організацією сум заявлених до стягнення.

При вирішенні первісного позову мав бути вирішений й зустрічний позов, а також питання щодо можливості застосування позовної давності.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.

З огляду на викладене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зі справи № 922/5417/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко