Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.06.2014 року у справі №925/1777/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 925/1777/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу комунального підприємства "Чигиринське"

в особі ліквідатора арбітражного

керуючого Голінного Андрія Михайловича

на постанову Київського апеляційного

господарського суду

від 18.03.2014 року

у справі № 925/1777/13 Господарського суду

Черкаської області

за позовом комунального підприємства "Чигиринське"

до 1. товариства з

обмеженою відповідальністю

"УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП"

2. відділу державної виконавчої

служби Чигиринського

районного управління юстиції

треті особи: 1. Кам'янська міжрайонна державна

податкова інспекція

Черкаської області

2. ОСОБА_2

про визнання недійсними результатів

прилюдних торгів

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

треті особи - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.01.2014 р. (суддя - Пащенко А.Д.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. (судді - Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду Черкаської області від 10.01.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, комунальне підприємство "Чигиринське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в ході примусового виконання виконавчих документів, виданих районним судом для примусового стягнення із КП "Чигиринське" заборгованості по зарплаті, відділом Державної виконавчої служби Чигиринського районного управління юстиції (далі, ВДВС) було описано та арештовано рухоме майно банкрута, зокрема автомобіль ЗИЛ 130, д.н.з. НОМЕР_1, НОМЕР_2, 1993 року випуску, про що 13.03.2012 складено Акт опису й арешту майна.

23.03.2012 після проведення виконавчих дій стосовно опису та арешту майна боржника, державним виконавцем на виконання вимог статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ПП "Ажіо".

20.06.2012 між ВДВС та Черкаською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП" (спеціалізована організація) укладено Договір № 24-0062/12 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Згідно умов договору, відділ ДВС передав спеціалізованій організації рухоме майно, арештоване державним виконавцем, а спеціалізована організація надає послуги по організації і проведенню аукціону з реалізації майна у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" із змінами, іншими Законами України, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 № 42/5.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що на аукціон передається рухоме майно, яке арештоване при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № ЄДРВП 24442207; акт опису й арешту майна від 13.03.2012, б/н; зокрема, передано на реалізацію автомобіль ЗИЛ 130, ДНЗ НОМЕР_1 вартістю 25 760 грн., що є власністю КП "Чигиринське"; ціна майна визначена експертом ПП "Ажіо" від 24.04.2012. Арештоване майно було передане спеціалізованій організації по акту приймання-передачі майна від 20.06.2012.

Аукціон по реалізації спірного арештованого майна, був призначений відповідачем-1 на 13.07.2012 на 10:00 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, оф. 19, листом від 27.06.2012 № 211/12 повідомлено боржника та Відділ ДВС. У цьому ж листі зазначено, що інформаційне повідомлення про дане рухоме майно було розміщено на веб-сайті Міністерства юстиції України № 438682 від 27.06.2012.

Оскільки на аукціоні спірне майно не було реалізоване, спеціалізована організація надіслала 13.07.2012 відділу ДВС повідомлення про це та прохання провести переоцінку зазначеного майна в порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Повторний аукціон після встановлення нової ціни автомобіля у сумі 23 184,00 грн. було призначено на 16.08.2012, однак в цей день аукціон також не відбувся.

Втретє аукціон по реалізації автомобіля ЗИЛ 130 було призначено на 19.09.2012, стартова ціна після переоцінки склала 20 608,00 грн. Інформаційне повідомлення про дане рухоме майно було розміщено на веб-сайті Міністерства юстиції України № 443557 від 14.09.2012.

Згідно протоколу присутності на аукціоні з реалізації арештованого рухомого майна від 19.09.2012 на участь в аукціоні зареєструвалися два учасники: учасник № 1 - ОСОБА_2 та учасник № 2 - ОСОБА_3.

19.09.2012 спеціалізованою організацією було проведено аукціон з продажу автомобіля ЗИЛ 130, ДНЗ НОМЕР_1, автопідйомник - С, номер шасі НОМЕР_2, маса 9525, об'єм двигуна 6000, зеленого кольору, 1993 року випуску, на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 02.11.2007 належить Комунальному підприємству "Чигиринське", який оформлено протоколом № 24-0062/12 від 08.07.2013 (том 1, а.с. 13). Переможцем аукціону визнано ОСОБА_2, який придбав спірне майно за 20 814,00 грн.

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що підставою для визнання недійсними результатів прилюдних торгів є недодержання державною виконавчою службою та організатором аукціону норм частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 № 42/5. Позивач зазначав, що всупереч вимогам Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Мін`юсту від 20.05.2003 № 43/5, організатором аукціону була внесена не в повному обсязі інформація щодо продажу автомобіля ЗИЛ-130, д.н.з. НОМЕР_1, в результаті чого не було вжито вичерпних заходів щодо пошуку потенційних покупців майна і продажу його за більш вищою ціною.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 № 42/5 (Порядок).

Судами правильно відмічено, що при вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Відповідно до пункту 3.6. Порядку організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення аукціону розміщує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про майно, що реалізується. Оголошення про проведення аукціону має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторного аукціону - не пізніше семи днів з моменту складання акта переоцінки майна.

Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

Зміст інформаційного повідомлення повинен містити: найменування, опис і характеристику майна; місцезнаходження майна; стартову ціну; строки сплати та суму гарантійного внеску учасника аукціону, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; порядок та строки розрахунку за придбане на аукціоні майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; дату, час та місце ознайомлення з майном; дату, час та місце проведення аукціону; реквізити спеціалізованої організації, яка проводить аукціон; кінцевий термін реєстрації для участі в аукціоні.

Інформація може містити інші відомості, потрібні для проведення аукціону.

Згідно пункту 4.3. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень відомостями про арештоване державними виконавцями майно, передане на реалізацію, які вносяться до Єдиного реєстру, є: характеристика майна (кількісні та якісні характеристики, необхідні покупцю при виборі майна, яке він бажає купити); у разі потреби фотографічне зображення майна; початкова вартість майна, що виставляється на торги; обтяження майна.

Із наявних у матеріалах справи інформаційних повідомлень про торги (том 1, а.с. 16-18) вбачається, що вони містять у собі усю необхідну інформацію, передбачену пунктом 3.6. Порядку та пунктом 4.3. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Відповідно до пункту 4.7. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у відомостях про майно додатково зазначаються: марка; рік випуску; об'єм двигуна; вид пального; пробіг; комплектація; потреба в ремонті; колір тощо.

Зі змісту вказаного пункту 4.7. вбачається, що зазначення під час розміщення інформаційних повідомлень про торги перелічених у ньому відомостей є додатковим до відомостей, які визначені пунктом 3.6. Порядку та пунктом 4.3. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Окрім того, зазначений перелік не є чітким та вичерпним.

У інформаційних повідомленнях про проведення спірних торгів вбачається, що у них вказані марка автомобіля, рік випуску, тип транспортного засобу, номер шасі, об'єм двигуна, колір, підстава для реєстрації в підрозділах державної автомобільної інспекції та наявність обтяжень, марка підйомника, розміщеного на базі автомобіля ЗИЛ 130.

Колегія суддів погоджується з тим, що спеціалізованою організацією зазначено усі найголовніші характеристики автомобіля, що підлягав продажу, а доводи апелянта про те, що не зазначення відповідачем-1 даних щодо виду пального, пробігу, комплектації, потреби в ремонті автомобіля вплинули на кількість потенційних покупців та ціну лоту є безпідставними, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються доказами.

Також, посилання скаржника на відсутність у інформаційних повідомленнях про торги даних щодо реєстрації автопідйомника в Держгірпромнагляді і про наявність/відсутність дозволу на його експлуатацію по цільовому використанню також не правомірно не прийнято до уваги, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проведення торгів з реалізації арештованого майна, такий обов'язок на організатора прилюдних торгів не покладається. Також не доведено, що дана обставина могла вплинути на результати проведеного 19.09.2012 аукціону з продажу автомобіля ЗИЛ 130, ДНЗ НОМЕР_1.

Згідно пункту 5.12.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/4 державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим - дев'ятнадцятим пункту 5.11 цієї Інструкції, а також, зокрема, копію розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Підготовлений пакет документів державний виконавець разом із заявкою, визначеною пунктом 5.11. вказаної Інструкції, передає особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції до відповідного відділу державної виконавчої служби регіонального управління юстиції для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Відповідальність за правильність та повноту підготовлених документів покладається на начальника відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції.

Позивачем було зазначено, що продаж автомобіля ЗИЛ 130, ДНЗ НОМЕР_1 відбувся всупереч того, що він перебував у податковій заставі, яка була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, здійснювався без погодження такого продажу з боку органу податкової служби, що є порушенням вимог Податкового кодексу України.

Посилання скаржника на неврахування судами положень ст. 92.1 ПК України, щодо продажу майна обтяженого податковою заставою яке має бути погоджене з податковою службою, тобто наявності письмового погодження такого органу, в якому чітко має бути вказано безпосередньо відносно якого майна надається згода на продаж колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ст. 92.1 ПК України, платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Таким чином, наведе обмеження на відчуження майна без згоди податкового органу стосується лише випадку, коли відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, здійснюється безпосередньо платником податків на підставі вільного волевиявлення, проте на випадки примусового відчуження майна боржника у межах виконавчого провадження таке обмеження не розповсюджується.

Судом встановлено, що Кам'янська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області знала про проведення державним виконавцем дій, спрямованих на реалізацію спірного автомобіля, який перебував у податковій заставі (том 1, а.с. 68-69), але будь-яких заперечень щодо проведення таких дій державним виконавцем від Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області не надходило.

Враховуючи те, що доводи позивача у цій частині фактично зводяться до оцінки дій органу державної виконавчої служби, пов'язаних із підготовкою до проведення аукціону з реалізації арештованого майна боржника, а також те, що третя особа на стороні позивача знала про здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на реалізацію спірного майна, зокрема, дій державного виконавця щодо опису і арешту майна, оцінки та передачі майна на реалізацію, арештованого Кам'янською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області, однак такі дії не оскаржувала, вказані дії державного виконавця не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судами положень матеріального та процесуального права, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на не доведення позивачем підстав для визнання недійсними результатів прилюдних торгів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Чигиринське" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чекраської області від 10.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 925/1777/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.