Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 920/1884/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Сумина рішеннявід 13.01.2014 господарського суду Сумської області та постановувід 24.02.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№920/1884/13 господарського суду Сумської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київдопублічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Сумипро стягнення 4 738 023 грн.в судовому засіданні взяв участь представник

відповідачаСерьоженко М.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - відповідач) про стягнення 3 683 995, 44 грн. боргу за процентами за користування кредитом за договором від 28.08.2008 № 392 за період з 15.05.2012 по 01.12.2012, а також 3% річних: у сумі 742 292,80 грн. на заборгованість по тілу кредиту та в сумі 311 743,75 грн. на заборгованість по процентам за вказаний період.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2014 у справі №920/1884/13 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 683 995, 44 грн. боргу за процентами, 3% річних у сумі 742 292,80 грн. на заборгованість по тілу кредиту та в сумі 311 743,75 грн. на заборгованість за процентами, а також судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 (судді: Білоусова Я.О. - головуючий, Лакіза В.В., Хачатрян В.С.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та розстрочити виконання рішення на 36 місяців.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідач посилається на стан критичної неплатоспроможності та перебування в процедурі банкрутства на стадії санації.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2008 між сторонами був укладений кредитний договір № 392 (далі - договір) та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких відповідачу надано кредит в сумі 27 000 000 грн. зі строком повернення до 01.08.2010.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов вказаного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів позивачем було ініційовано два позовних провадження про стягнення з відповідача заборгованості за договором та сум штрафних санкцій. Так, рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011 у справі № 5021/1258/2011 стягнуто з відповідача на користь позивача 53 911 647,09 грн.; рішенням господарського суду Сумської області від 07.08.2012 у справі № 5021/806/12 стягнуто з відповідача на користь позивача 5 262 079 грн. Після перегляду в апеляційному порядку зазначені судові рішення набрали законної сили.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором встановлений вищезазначеними судовими рішеннями між тими ж сторонами, які набрали законної сили та, відповідно, мають преюдиціальне значення в силу ст. 35 ГПК України.

24.10.2011 порушено справу № 5021/2509/2011 про банкрутство відповідача у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) і на момент прийняття оскаржуваних судових рішень відповідач перебував у процедурі санації.

Внаслідок невиконанням відповідачем зобов'язань за договором і після прийняття судових рішень про примусове стягнення заборгованості позивач звернувся з даним позовом про додаткове стягнення з відповідача боргу за процентами та 3% річних за період з 15.05.2012 по 01.12.2012. Отже, спірна заборгованість боржника має характер поточної в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, тому на неї не розповсюджується дія запровадженого у зв'язку з порушенням справи про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону про банкрутство).

Встановивши наявність заборгованості відповідача в сумі 3 683 995, 44 грн. боргу за процентами, а також 3% річних у сумі 742 292,80 грн. на борг по тілу кредиту та в сумі 311 743,75 грн. на борг за процентами, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, як законних та обґрунтованих.

Єдиною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідач вказує неможливість сплати заборгованості внаслідок неплатоспроможності та порушення щодо нього справи про банкрутство, яка з 30.10.2012 перебуває на стадії санації. У зв'язку з цим відповідач просить скасувати судові рішення та розстрочити виконання судового рішення. Отже, відповідачем в касаційній скарзі заявлені вимоги, які взаємно виключають одна одну, оскільки, вимагаючи розстрочку, відповідач фактично визнає законність судового рішення.

Крім того, відповідач зазначає про відкриття щодо нього процедури санації ще в жовтні 2012 року. Проте, як вбачається, не зважаючи на імперативні приписи ст. 18 Закону про банкрутство, станом на квітень 2014 року у процедурі банкрутства боржника навіть не було затверджено плану санації, тобто процедура санації фактично не здійснювалася. У той же час частиною 1 ст. 17 Закону про банкрутство встановлено загальний максимальний строк санації у 18 місяців і можливості продовження цього строку Закон про банкрутство не передбачає.

Отже, нарощування поточної кредиторської заборгованості відповідача спричинено саме затягуванням процедури банкрутства боржника (відповідача) внаслідок, зокрема бездіяльності керуючого санацією, на якого статтею 17 Закону про банкрутство покладено обов'язок щодо підготовки плану санації у трьохмісячний строк з моменту відкриття санації. Іншими словами, спірна заборгованість перед позивачем виникла саме з вини відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 17, 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 35, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі №920/1884/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич