Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 5002-7/1809-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року у справі № 5002-7/1809-2012 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012" до приватного підприємства "Діана - Крим" про усунення перешкод в користуванні майном, -

Встановив:

У червні 2012 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Діана - Крим" про усунення перешкод в користуванні майном - звільнення допоміжних підвальних приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 26, загальною площею 63,3 м2, посилаючись на те, що дані приміщення загальною площею 661,2 м2 допомагають забезпеченню експлуатації будинку, побутового обслуговування мешканців і належать власникам квартир в особі позивача на праві спільної сумісної власності, тоді як без відповідної згоди власників квартир будинку (без укладення відповідного договору оренди з позивачем) дані приміщення знаходяться в оренді у приватного підприємства "Діана - Крим". При цьому, Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради розпочато дії з приватизації спірних допоміжних (підвальних) приміщень, що порушує права власників квартир багатоквартирного будинку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням 37-ої сесії Сімферопольської міської ради VI скликання від 19 квітня 2012 року № 371 "Про надання згоди на передачу житлового будинку по вул. Гагаріна, 26, на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012" надано згоду на передання в установленому законодавством України порядку житлового будинку по вул. Гагаріна, 26 (загальна площа - 3823,7 м2, балансова вартість - 3744662,92 грн. станом на 1 березня 2012 року), з балансу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012". Позивачу, орендаторам нежитлових приміщень, які є окремими об'єктами цивільно-правових відносин, вказано забезпечити на протязі двох місяців після підписання акту приймання-передачі переоформлення у встановленому законом порядку договорів оренди з Фондом комунального майна міської ради.

7 травня 2012 року, відповідно до вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", житловий комплекс, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 26, переданий за актом приймання-передачі на баланс об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012", яке забезпечує і управління житловим комплексом.

Відповідач, за договором оренди № 12/1 від 12 травня 2009 року, укладеним з комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя", був орендарем приміщення площею 63,3 м2, розташованого у цокольному поверсі житлового будинку по вул. Гагаріна, 26, у м. Сімферополі. Строк дії даного договору, з урахуванням додаткової угоди від 14 червня 2011 року, - до 11 травня 2012 року.

Сімферопольською міською радою, листом від 8 січня 2014 року вих. № 14812/24/01-74, повідомлено, що на час розгляду справи в суді на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 26, договорів оренди комунального майна не укладено.

Підставою позову стала відмова відповідача звільнити приміщення площею 63,3 м2, розташовані у цокольному поверсі житлового будинку по вул. Гагаріна, 26, у м. Сімферополі, як і укласти з позивачем відповідний договір оренди цих приміщень, що, на думку позивача, порушує права співвласників багатоквартирного будинку, оскільки спірні приміщення є допоміжними, за їх допомогою здійснюється забезпечення потреб власників.

Розглядаючи заявлений позов по суті, господарський суд першої інстанції, посилаючись на висновки проведеної судової комплексної будівельно-технічної експертизи, встановив, що спірні приміщення не є допоміжними, тобто, не є неподільною частиною житлового комплексу, адже вони можуть використовуватись як окремі самостійні об'єкти цивільно-правових відносин, а тому ці приміщення не належать на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку, не відносяться до неподільного майна і не призначені для побутового обслуговування мешканців будинку. Житловий будинок по вул. Гагаріна, 26, в м. Сімферополі перебуває у комунальній власності. Повноваженнями щодо розпорядження спірними приміщеннями наділена виключно територіальна громада м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради в особі спеціального уповноваженого органу - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, а тому, за відсутності доказів порушення його прав та законних інтересів відповідачем, вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Залишаючи рішення місцевого суду про відмову в позові без змін, апеляційний господарський суд зазначив, що як проведену за ініціативою відповідача, так і судову будівельно-технічні експертизи у справі, оскільки вони містять протилежні висновки, не можна приймати до уваги в якості доказів в розумінні ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, право власності позивача на спірні приміщення не оформлено належним чином.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна з огляду на наступне.

Виходячи з положень ст.ст. 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право власності на квартиру породжує й право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку,технічне обладнання тощо, які призначені для обслуговування житлового комплексу і забезпечують його використання.

Орган місцевого самоврядування не має права без згоди співвласників багатоквартирного будинку - власників приватизованих квартир - продавати, здавати в оренду або вирішувати питання перебудови, надбудови, добудови до нього споруд, забудови сходових клітин та в'їзно-виїзних брам, облаштування на фасадах будинків спеціального технічного обладнання промислового призначення тощо, за винятком проведення ремонтних робіт згідно із законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Допоміжні приміщення передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) багатоквартирних будинків.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, попередні судові інстанції на зазначені норми матеріального права уваги не звернули.

При цьому, залишили без належної уваги і доводи позивача щодо неможливості використання спірних приміщень як окремого ізольованого об'єкта, оскільки, в такому випадку, змінюється їх цільове призначення, і житлові приміщення, розташовані в будинку, не можуть існувати без інженерного забезпечення, основні вузли та елементи якого змонтовані в нежитлових приміщеннях будинку, а також щодо відсутності у позивача можливості доступу до цих приміщень для усунення результатів аварій інженерних систем.

В зв'язку з цим, судом, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не з'ясовано правову природу спірних приміщень, не встановлено, хто саме є їх власником, чи дійсно ці приміщення належать до комунальної власності, не витребувано з бюро технічної інвентаризації відповідних документів, а також не витребувано проектної документації на житловий комплекс, не залучено їх до матеріалів справи, не надано їм належної правової оцінки, як не надано й належної правової оцінки акту приймання-передачі житлового комплексу на баланс позивача, який вказує на те, що позивачу було передано усі приміщення комплексу.

Крім того, судом не надано належної оцінки тій обставині, що на момент розгляду справи в суді строк дії договору оренди на спірні приміщення закінчився, та не перевірено правомірності знаходження відповідача у спірних приміщеннях.

Встановивши, що загальна площа підвальних приміщень будинку становить 661,2 м2 і приміщення, що займані відповідачем, площею 63,3 м2, входять до їх складу, суд зазначив, що спірні приміщення є комунальною власністю, залишивши без з'ясування питання щодо приналежності іншої частини підвальних приміщень будинку.

При цьому, відхиляючи в якості доказів висновки проведених експертиз, вказуючи на недоведеність того факту, що право власності позивача на спірні приміщення не оформлено належним чином, апеляційний господарський суд порушив норми ст. 101 Господарського кодексу України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, також залишивши без з'ясування обставини стосовно того, за ким зареєстровано право власності на спірні приміщення та яке їх цільове призначення за проектною документацією на будинок.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності 27 квітня 2014 року, справа направляється на новий розгляд до господарського суду Київської області (ст. 12 Закону).

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський-2012" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року у справі № 5002-7/1809-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Вовк І.В.