Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 910/11296/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаАндріївська О.В. - довіреність від 31.12.2013 р.відповідачаДенисенко А.В. - довіреність від 09.01.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановувід 09.01.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11296/13 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"простягнення 487 355,66 грн.В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 р. ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" про стягнення 487 355,66 грн., а саме: заборгованості за надані у період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 450 226,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 560,98 грн., 3 % річних у розмірі 2 342,83 грн., пені у сумі 11 714,15 грн. та штрафу у розмірі 22 511,32 грн., посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 2.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 р., а також положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 від 03.03.2004 р., згідно облікових даних позивачем за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. було надано відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 3 446 767,97 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами - дорученнями.

При цьому, позивач зазначав, що відповідачем відповідно до умов договору, зокрема, пункту 2.2.5, письмового повідомлення відповідача про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не було, а враховуючи, що відповідачем жодного разу не направлено до позивача уповноваженого представника для проведення звіряння даних щодо наданих у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення та підписання відповідного акта, позивач вважав дані, на підставі яких ним до банківської установи направлялись дебетово - інформаційні повідомлення, такими, що були прийнятті відповідачем.

Проте, відповідачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення проводяться несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. утворилась заборгованість у розмірі 450 226,38 грн., на яку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та пунктів 4.2, 4.5 укладеного між сторонами договору нараховані інфляційні, 3 % річних, пеня та штраф.

У поясненнях ПАТ "АК "Київводоканал" посилаючись на судову практику, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011 р. у справі № 7/548, від 17.01.2012 р. у справах № 9/132, № 18/96 та постановах Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 р. у справі № 5011-69/2531-2012, від 28.05.2013 р. у справі № 5011-65/18027-2012 прийнятих за результатами розгляду справ з вирішення спору між тими ж сторонами та з тих же підстав, вказував на те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами договору виходячи зі складених двосторонніх актів, на які відповідачем не висловлено жодного зауваження. При цьому, договором врегульовані правовідносини сторін щодо обліку та розрахунків за питну воду, у тому числі і те, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з водопостачання гарячої води, та стоки.

У відзиві на позовну заяву КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на необґрунтованість та недоведеність розрахунку позивача, наголошуючи на тому, що на балансі відповідача котельні не перебувають, а знаходяться у власності та користуванні КП "Київенерго", згідно листа останнього, який і повинен проводити відповідні розрахунки з ПАТ "АК "Київводоканал".

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. (суддя Куркотова Є.Б.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованість у розмірі 285 921, 31 грн. та штраф у розмірі 14 296, 07 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на пункт 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. зазначив, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, яким згідно листа № 043/03/422 від 28.02.2013 р. є ПАТ "Київенерго", що також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оскільки укладений сторонами договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, а власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ "Київенерго", підстави для стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, відсутні.

При цьому, судом першої інстанції було визнано доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. у розмірі 285 921,31 грн., з яких 136 169,67 грн. за надані послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання та 149 751,64 грн. за надання послуг з холодного водопостачання у сумі 149 751,64 грн., а також штрафу у розмірі 14 296,07 грн. згідно із здійсненим судом перерахунком, виходячи із суми заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки не містять необхідних елементів для обчислення штрафних санкцій, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

За апеляційною скаргою ПАТ "АК "Київводоканал" Київський апеляційний господарський суд (судді: Ткаченко Б.О., Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. у даній справі, залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "АК "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 р. у даній справі в частині відмови у стягненні з КП УЖГ Печерського району "Печерськжило" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 187 138,28 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово - комунальні послуги", положень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. та приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України та неприйняттям до уваги всіх доводів сторін, а саме посилань позивача на правову позицію викладену, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України, винесених за результатами розгляду спорів з аналогічних підстав, наданих позивачем до матеріалів справи.

Скаржник зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, облік послуг здійснюється за водолічильниками, показання яких фіксуються представником постачальника спільно з представником абонента, тобто єдиним первинним документом, що підтверджує обсяги наданих послуг є акт про знаття показань водолічильника, натомість судами безпідставно не взято до уваги надані позивачем акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем та є документами на підтвердження факту надання послуг за договором та їх об'єм, при цьому, жодних зауважень та заперечень під час підписання актів від представника відповідача не надходило, що свідчить про погодження ним обсягів наданих послуг та необхідність здійснення оплати.

Заявник касаційної скарги вказує на неправильне застосування судами пункту 3.13 Правил № 190 від 27.06.2008 р., яким встановлено здійснення розрахунків балансоутримувача бойлерів з виробником питної води зазначаючи, що вказаною нормою не передбачено зобов'язання ПАТ "Київенерго", як енергопостачальної організації, щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником ПАТ "АК "Київводоканал" за обсяг питної води, яка випущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби у випадку перебування теплових пунктів на його балансі, про що також зазначено в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010 р. у справі № 2а-12540/09/2670, залишеній без змін ухвало Вищого адміністративного суду України.

Скаржник посилаючись на статтю 275 Господарського кодексу України, норми Законів України "Про теплопостачання" , "Про електричну енергію" вказав на те, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі - продажу, який здійснюється на підставі укладених договорів купівлі - продажу теплової енергії зі споживачами, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь - якому вигляді, і ПАТ "Київенерго" здійснює нарахування лише за використану для підігріву води теплову енергію, тобто виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання і лише на підставі укладених договорів.

Проте, судами залишено поза увагою відсутність будь - яких договорів між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "АК "Київводоканал", як й не звернуто уваги на те, що укладеним між позивачем та відповідачем договором врегульовані питання про надання послуг з постачання води, яка підігрівається в теплових пунктах, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, висновок про що також міститься і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, у справах № 5011-73/11230-2012 від 24.10.2013 р., № 910/5365/13 від 31.10.2013 р. та № 5011-75/17925-2012 від 05.11.2013 р.

Скаржник зазначав про необґрунтовану відмову судів у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, річних те пені з підстав неможливості здійснення перевірки їх розрахунку, вказавши на залишення судами поза увагою положень Господарського процесуального кодексу України та наданих позивачем всіх розрахунків, здійснених згідно з вимогами чинного законодавства, які не були перевірені судами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 03.03.2004 року між ВАТ "АК "Водоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал" (Постачальник) та КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло (Абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06, відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізацій населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.02 р. за № 403/6691 (Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

У розділі 2 договору сторони обумовили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, встановивши у підпункті 2.1.1 пункту 2.1, що облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом.

Згідно з підпунктом 2.1.2. договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 встановлено, що Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошити й та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акта звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок розрахунків визначений сторонами у пункті 2.2. договору, зокрема:

- Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги - доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 договору);

- у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходходить від Абонента першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 договору);

- в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного платіжного документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.4 договору);

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ Постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.5 договору).

Розділом 3 договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема, Постачальник зобов'язаний забезпечувати Абоненту постачання питної води якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"до його водопровідного вводу; приймати від Абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників Абонента, кількість наданої Абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу, а також має право припиняти надання послуг до повного погашення Абонентом заборгованості та у випадках, передбачених Правилами (підпункти 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 та підпункт 3.2.6 пункту 3.2 договору).

При цьому, Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, а також має право на отримання від Постачальника інформації щодо розрахунків, розшифровок абонента, надання облікових даних у вигляді розрахункових листів (витяг з особового рахунку) (підпункт 3.3.4 пункту 3.3 та підпункт 3.4.2 пункту 3.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" заборгованості за надані згідно договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. у період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у сумі 450 226,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 560,98 грн., 3 % річних у розмірі 2 342,83 грн., пені у сумі 11 714,15 грн. та штрафу у розмірі 22 511,32 грн., посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 2.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 р., а також положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції було встановлено, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 6-282, 6-1578, 6-1579 на загальну суму 2 517 718,25 грн., часткову оплату яких відповідачем було здійснено у розмірі 2 426 407,61 грн., що з урахуванням сум перерахунків (58 441,00 грн.) складає заборгованість відповідача за надані позивачем у період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. згідно договору послуги у розмірі 149 751,64 грн. та з урахуванням наявної у відповідача заборгованості за надані позивачем за вказаний період послуги з приймання стічних вод гарячого водопостачання у сумі 136 169,67 грн., дійшовши висновку про існування у відповідача загальної суми заборгованості за договором у розмірі 285 921,31 грн.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; з наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.1994 № 65 (які діяли на момент укладення договору та які вказані сторонами у договорі щодо порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод) запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 р. № 65 втратив чинність із прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України

Наказу № 190 від 27.06.2008 р. (який набрав чинність з 18.10.2008 року), яким затверджені в новій редакції Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, якими також визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Пунктом 3.13. вказаних Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами. Виходячи із статті 13 вказаного Закону, перелік комунальних послуг, наведений у ній, не є вичерпним.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особи - споживачі послуг питного водопостачання укладають договір щодо надання послуг питного водопостачання або для задоволення власних потреб, або для надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення власних потреб споживачів житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункти 3.1, 5.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.).

Як вбачається з матеріалів справи підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 встановлено, зокрема, що Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошити й та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.

Пунктом 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Умовами договору, зокрема, підпунктом 2.2.5 сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача стосовно того, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, правовідносини за яким між сторонами регулюються виходячи із складених двосторонніх актів, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначає відповідач, як й не з'ясовано судами і питання стосовно дотримання сторонами умов договору, зокрема, пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 3.3 договору щодо дотримання сторонами визначеного договором порядку зняття показників лічильників, надання відповідачем заперечень щодо кількості або вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

При цьому, здійснюючи судовий розгляд справи та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пункт 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. та статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, судами було зазначено, що із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості наданих позивачем послуг останнім було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів. Проте, судами було встановлено відсутність у КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" теплових пунктів (бойлерів) на балансі, у зв'язку з їх передачею у володіння та користування ПАТ "Київенерго", що також вбачається й з постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 р.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. у справі № 5011-65/18027-2012, судом апеляційної інстанції було зазначено, що теплові пункти (бойлери), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та розташовані в будинках, як передані в оперативно - господарське відання КП УЖГ "Печерськжитло", передано ПАТ "Київенерго" у володіння та користування (том 3 а.с. 162-165).

Проте, суди першої та апеляційної здійснюючи судовий розгляд даної справи та посилаючись на постанову апеляційного суду у справі № 5011-65/18027-2012 від 28.05.2013 р., як на підставу для часткової відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з КП УЖГ "Печерськжитло" заборгованості за надані послуги за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р., не з'ясували питання стосовно моменту передачі відповідачем теплових пунктів (бойлерів) ПАТ "Київенерго" на підставі відповідних документів, які підтверджують дату передачі бойлерів з балансу відповідача, а відтак і правомірність нарахування позивачем суми заборгованості за поставлену питну воду, яка була використана для підігріву у спірний період.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити про залишення поза увагою судів доводів та посилань позивача на надані ним до матеріалів справи в обґрунтування своїх вимог судові рішення, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011 р. у справі № 7/548, від 17.01.2012 р. у справі № 18/96, від 06.06.2013 р. у справі № 5011-26/4471-2012-67/485-2012.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає передчасним висновок судів про часткову відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості та штрафу та недотримання судами норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині з посиланням на відсутність відповідного розрахунку та відсутність у наданих позивачем розрахунках необхідних елементів для обчислення пені, інфляційних втрат та річних, судом першої інстанції, що було залишено поза увагою суду апеляційної інстанції, розгляд спору в цій частині, виходячи з положень вимог чинного законодавства, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору, здійснений не був.

Разом з цим, згідно з пунктом 5) частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "АК "Київводоканал" до позовної заяви подано розгорнутий розрахунок позовних вимог з визначенням періодів та сум нарахованих у відповідності до чинного законодавства та умов договору пені, інфляційних втрат та 3 % річних, який судами під час розгляду справи перевірений не був.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В решті рішення та постанова у даній справі, якими позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" заборгованість у розмірі 285 921, 31 грн. та штрафу у розмірі 14 296, 07 грн. сторонами не оскаржені.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 р. у справі № 910/11296/13 та рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" 187 138,28 грн. (сто вісімдесят сім тисяч сто тридцять вісім грн., 28 коп.), і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Решту рішення та постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач