Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 910/24993/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Акулової Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на постановувід 09.06.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/24993/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівський граніт"провизнання правочину недійснимВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаШалашова В.І. (дов. від 12.10.2015 № 326);відповідачаКренець О.С. (дов. від 30.09.2015 № 13-11-26099);третьої особиПрокопенко Т.Ю. (дов. від 19.01.2015 № 19.01.2015);Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.11.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Акуловаї Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (надалі - ПАТ КБ "Актив-Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (надалі - ПАТ КБ "Надра", відповідач) про визнання нікчемним Договору застави майнових прав від 01.09.2014, укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Демидівський граніт" (надалі - ТОВ "Демидівський граніт").

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/24993/14 (колегія суддів: Грєхова О.А. - головуючий, судді - Ярмак О.М., Літвінова М.С.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (колегія суддів: Мартюк А.І. - головуючий, судді - Зубець Л.П., Новіков М.М.), апеляційну скаргу ПАТ КБ "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка О.В. задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/24993/14 скасовано; прийнято нове рішення; позов ПАТ КБ "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка О.В. задоволено; визнано недійсним Договір застави майнових прав від 01.09.2014 укладений між ПАТ КБ "Надра" та ПАТ КБ "Актив-Банк".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ПАТ КБ "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки невірно застосовано до спірних правовідносин ст. ст. 215, 227 Цивільного кодексу України, та не застосовано ст. 92 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню, що призвело до прийняття незаконної та необгрунтованої постанови і є підставою для її скасування.

Позивач та третя особа надали до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких вказали на правомірність та обгрунтованість оскаржуваної постанови та просили залишити постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним нікчемного правочину, а саме: Договору застави майнових прав від 01.09.2014, укладеного між ПАТ КБ "Надра" (Заставодержатель) в особі виконауючого обов'язки Голови правління Кононової Т.Д. та ПАТ КБ "Актив-Банк" (Заставодавець) в особі тимчасово виконуючого обов'язки Голови правління Калужського О.А., за умовами якого Заставодавець в забезпечення виконання своїх зобов'язань, що випливають з Генеральної угоди № 20/2004-1.65 про порядок проведення міжбанківських операцій від 18.06.2014 з усіма додатковими угодами до неї, передав у заставу Заставодержателю належні Заставодавцю (Первісному кредитору) за Договором про здійснення кредитних операцій №1018/01 від 18.10.2013 (включаючи всі додаткові угоди та додатки до нього), укладеним між Заставодавцем (Кредитором) та ТОВ "Демидівський граніт", право вимоги щодо повернення заборгованості в сумі 5000000,00 доларів США.

З позовом звернулась Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Актив-Банк" Шевченко О.В. обгрунтовуючи свої вимоги тим, що Договір застави майнових прав від 01.09.2014 є нікчемним в силу частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк передав у заставу свої активи з порушенням Закону України "Про банки і банківську діяльність", без погодження з Національним банком України особою, яка тичасово виконувала повноваження Голови правління ПАТ КБ "Актив-Банк", що спричинило погіршення фінансового стану банку та мало на меті штучне виведення активів банку.

Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 № 545 "Про віднесення ПАТ КБ "Актив-Банк" до категорії неплатоспроможних", рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк" з 03.09.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Актив-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014.

Разом з тим, відповідно до постанови Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "Актив-Банк" до категорії проблемних" банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України.

В силу приписів ст. ст. 207, 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Разом з тим, у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Відповідно до частиною 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За приписами частини 1 та 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідач - ПАТ КБ "Надра" не знав та не міг знати про встановлені обмеження Національним банком України, оскільки такі обмеження не були встановлені законом, відомості про такі обмеження не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому суду не надано доказів на предмет обізнаності ПАТ КБ "Надра" про обмеження, які встановлені для ПАТ КБ "Актив-Банк" на здійснення його дієздатності, у зв'язку з чим встановлені постановаю Національного банка України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "Актив-Банк" до категорії проблемних" обмеження не мають юридичної сили для відповідача.

Крім цього, судом встановлено, що оспорюваний Договір застави майнових прав від 01.09.2014 зі сторони ПАТ КБ "Актив-Банк" підписаний тимчасово виконуючим обов'язки Голови правління Калужським О.А., який був призначений на цю посаду на підставі рішення Спостережної ради ПАТ КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014 та приступив до виконання своїх обов'язків відповідно до Наказу від 01.09.2014, що відповідає пункту 10 частини 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до вимог Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 № 306, погодження Національного банку кандидатів на посаду виконуючого обов'язки Голови Правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки Голови Правління більше одного місяця.

Разом з тим, Калужського О.А. призначено на посаду 01.09.2014 і з 03.09.2013 його повноваження припинені з призначенням у банку тимчасової адміністрації, а отже неповідомлення Національного банку України про призначення тимчасово виконуючого обов'язки Голови правління не впливає на обсяг повноважень та компетенцію такого виконуючого обов'язки, тому відсутні правові підстави для визання спірного правочину недійсним, у зв'язку з обмеженням дієздатності юридичної особи.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу погодився з висновками місцевого господарського суду, що Калужський O.A. виконував обов'язки Голови Правління ПАТ КБ "Актив-Банк" лише два дні, у зв'язку з чим відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють діяльність банків, погодження Національного банку кандидатів на посаду виконуючого обов'язки Голови Правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки Голови Правління більше одного місяця, що виключає обставини вчинення спірного правочину особою з перевищенням повноважень.

Водночас, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки обставинам справи, з урахуванням постанови Національного банку України №349/БТ від 12.06.2014 "Про віднесення ПАТ КБ "Актив-Банк" до категорії проблемних" відповідно до якої банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України.

З цього приводу суд першої інстанції, посилаючись на частину 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, зазначив, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Разом з тим, відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Таким чином, місцевим господарським судом не враховано, що постановою Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 "Про віднесення ПАТ КБ "Актив-Банк" до категорії проблемних" були встановлені обмеження у діяльності ПАТ КБ "Актив-Банк", як юридичної особи, що входить до банківської системи України, а не обмеження повноважень щодо представництва банку з боку особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону діє від її імені.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, яка стосується питання обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, а не випадків обмеження у діяльності самої юридичної особи, є безпідставним.

Відповідно до частини 1 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний Договір застави майнових прав від 01.09.2014 укладений ПАТ КБ "Актив-Банк" з порушенням Постанови Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014, без дозволу Національного банку України, тому з урахуванням положень ст. ст. 215, 227 Цивільного кодексу України такий договір має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти без отримання відповідно дозволу Національного банку України, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарським судом апеляційної інстанції вірно встановлено факт прийняття на себе ПАТ КБ "Актив-Банк" зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому (без погодження з НБУ) ніж було встановлено Постановою Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що є порушенням пункту 5 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантуваненя вкладів фізичних осіб".

За змістом частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову (абз. 3 підпункту 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

За встановлених апеляційним господарським судом обставин та враховуючи положення пункту 5 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантуваненя вкладів фізичних осіб" та частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визнання нікчемного правочину недійсним, з урахуванням спору між сторонами щодо правомірності вчинення правочину без погодження з НБУ під час встановлених обмежень Національним банком України, нормативно-правові акти якого є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції помилково зроблено посилання на ст. 227 Цивільного кодексу України, яка надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця стаття не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші погодження. Втім, зазначене не може бути підставою для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 910/24993/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Н.В. Акулова