Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 916/2668/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Южненська паляниця"на постановувід 21.01.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/2668/13за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доКомунального підприємства "Южненська паляниця"простягнення 395 146, 47 грнВ судове засідання прибули представники:відповідачаДенов Г.В. (дов. від 25.10.2013 № 127)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Южненська паляниця" про стягнення заборгованості у розмірі 395 146,47 грн, з яких сума основного боргу складає 300 000,00 грн, пеня у відповідності до п. 3.1 Договору 0,1% - 300 грн, штраф - 21 925,47 грн, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 300 грн, інфляційні втрати - 3 593,64 грн, 3% річних - 14 352,41 грн та 60 000 грн неодержаного доходу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 відповідно до умов договору поставки хлібобулочних виробів № 094/12 від 28.12.2011 перерахував на рахунок відповідача 300 000,00 грн передоплати.

Комунальним підприємством "Южненська паляниця" хлібобулочні вироби не поставлялись, відповідач неправомірно користується чужими грошовими коштами, а тому, у зв'язку з порушенням останнім договірних зобов'язань, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, суми неодержаного прибутку та витрат на правову допомогу, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 395 146,47 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.11.2013 (суддя П.Меденцев) у задоволенні позову відмовлено, з огляду на наступне.

28.12.2011 між Комунальним підприємством "Южненська паляниця" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладений договір № 094/12 щодо реалізації хлібобулочних виробів (далі-Договір).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що продукція повинна бути доставлена покупцю протягом дня, наступного за днем подання заявки, за оптово-відпускними цінами, що діють на підприємстві на день поставки, відображених в видаткових накладних.

З моменту укладення Договору до моменту звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з позовом до суду, позивач не підтвердив належними доказами подачі відповідачу заявок на поставку продукції як того вимагає пункт 3.1 Договору.

Посилання позивача на те, що заявки приймались в усній формі колишнім директором КП "Южненська паляниця" ОСОБА_6, не мають юридичного значення, оскільки останній як керівник КП "Южненська паляниця" не був наділений обов'язком або правом щодо прийняття та оброблення заявок, замовлень, які надходять із торгових точок чи контрагентів. На разі трудові відносини між ОСОБА_6 та КП "Южненська паляниця" відсутні.

А тому місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позову з огляду на ненастання строку виконання зобов'язань з поставки товару відповідно до Договору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів: П.Мацюра, Н.Ліпчанська, В.Лисенко) рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 300 000,00 грн боргу, 4 093,00 грн 3 % річних, 3 311,41 грн інфляційних втрат, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 300 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 670 від 24.02.2012 на суму 7 000 грн та квитанцією до прибуткового касового ордера № 671 від 27.02.2012 на суму 293 000 грн.

З моменту укладання договору і до 05.08.2013 (пред'явлення претензії - вимоги про сплату боргу) позивачем не подані КП "Южненська паляниця" заявки щодо поставки продукції, як того вимагає пункт 3.1 Договору.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Апеляційним господарським судом зазначено, що закон передбачає альтернативні права покупця або вимагати виконання зобов'язання в натурі щодо передачі товару або вимагати повернення попередньо сплаченої суми за непереданий товар. Обмеження позивача у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов, фактично приводить до порушення принципів верховенства права, що підтверджується позицією Конституційного суду України у справі № 1-2/2002 рішення від 09.07.2002 №15-рп/2002 та висновками Верховного суду України у справі № 3-12 гс про стягнення попередньої оплати.

З огляду на зазначене вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо безпідставності вимог про стягнення пені у відповідності до п. 3.1 Договору, 7 % штрафу та пені в розмірі подвійної облікового ставки НБУ, оскільки позивачем не надавалися заявки на поставку продукції, як цього вимагає Договір, а отже відповідачем не були порушенні зобов'язання з постачання виробів за Договором.

Однак, з урахуванням претензії позивача про повернення попередньої оплати від 05.08.2013, наявні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, розмір яких відповідно до здійсненого апеляційним господарським судом перерахунку складає 3 311,41 грн та 4 093,15 грн відповідно.

Вимоги позивача про стягнення 60 000 грн неодержаного доходу задоволенню не підлягають через відсутність в позовній заяві розрахунків і посилання на норми законодавства, що підтверджують правомірність стягнення відповідної суми коштів.

Разом з тим, враховуючи що договори про надання правової допомоги № 44 від 27.09.2013 укладені позивачем із адвокатським об'єднанням у розумінні ст. 1, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до п. 10.4 Договору його дія може бути продовжена на наступний рік, якщо жодна зі сторін не попередила іншу сторону про припинення дії договору. Отже, положення Договору, укладеного 28.11.2011 були спрямовані на визначення строку дії договору в один рік - 2012.

Станом на момент подання позовної заяви (жовтень 2013) зобов'язання за Договором відповідачем не виконані, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування до наявних між сторонами правовідносин положень ст. 693 Цивільного кодексу України, якою встановлене право покупця, у випадку сплати ним попередньої плати та невиконанням продавцем обов'язку щодо передання товару у межах строку дії договору, незалежно від підстав такого невиконання, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Неможливість виконання обов'язку відповідачем з вини позивача, може бути підставою захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про стягнення збитків.

Правильність перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати, здійсненого судом апеляційної інстанції, не спростована доводами касаційної скарги, як і не спростована обґрунтованість відшкодування витрат на правову допомогу.

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції сторонами не оскаржена.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Южненська паляниця" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 916/2668/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк