Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/9898/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Грека Б.М.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Мунька О.М.; відповідача - Давиденко Ю.К.;розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від13.10.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід17.06.2015у справі № 910/9898/15за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипровизнання частини договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах" (далі - ПАТ "СК "Інкомстрах") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про визнання розділу 5 договору про співробітництво № 108 від 28.12.2012, укладеного між ПАТ "СК "Інкомстрах" та МТСБУ недійсним з дати його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9898/15 за позовом ПАТ "СК "Інкомстрах" до МТСБУ про визнання частини договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.) від 17.06.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Яковлєва М.Л., Куксова В.В.) від 13.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015, ПАТ "СК "Інкомстрах" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суд міста Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що до розділу 5 договору № 108 Координаційною радою МТСБУ було включено умови, які грубо порушують Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Положення розділу 5 оспорюваного договору порушувало право позивача на повернення залишку гарантійного внеску з фонду захисту потерпілих.

Окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом неправомірно було не прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

МТСБУ подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "СК "Інкомстрах", в якому просило відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарським судами між МТСБУ та ПАТ "СК "Інкомстрах" 28.12.2012 було укладено договір про співпрацю № 108 між МТСБУ та страховиком у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами, предметом якого є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування (п. 1.1 договору).

Розділом 5 договору врегульовано порядок повернення гарантійного внеску шляхом врегулювання страхових випадків.

Відповідно до п. 5.1. договору, у разі припинення членства страховика в бюро та наявності не врегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція бюро має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

Для здійснення повернення гарантійного внеску шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за укладеними страховиком внутрішніми договорами страхування, бюро від імені страховика та за рахунок його гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих має повноваження приймати та опрацьовувати повідомлення про страхові випадки, заяви на виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, сплачувати страхове відшкодування (п. 5.2. Договору).

Пунктами 5.3.-5.5. договору закріплено права відповідача для виконання повноважень, зазначених у пункті 5.2. договору.

Згідно з п. 5.6 договору Бюро припиняє врегулювання подій за страховика у випадках:

- відсутності коштів гарантійного внеску страховика у фонді захисту потерпілих;

- відмови Бюро від здійснення врегулювання;

- визнання банкрутом та/або ліквідації страховика;

- інших випадках, встановлених законодавством.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "СК "Інкомстрах" до МТСБУ про визнання розділу 5 договору про співробітництво № 108 від 28.12.2012, укладеного між ПАТ "СК "Інкомстрах" та МТСБУ недійсним з дати його укладення.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "СК "Інкомстрах" посилається на те, що згаданий розділ 5 оспорюваного договору про співпрацю суперечить імперативним нормам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а отже відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

У п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом міста Києва у рішенні від 09.06.2015 зі справи № 910/7630/15-г встановлено, що 07.03.2001 позивача було внесено до Державного реєстру фінансових установ. В подальшому, а саме 03.03.2011 позивач отримав ліцензію на здійснення страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із вимогами п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув статусу асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Протягом перебування у статусі асоційованого члена МТСБУ позивачем на виконання вимог абз. 3 п. 51.1 ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснювалося перерахування премій за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а одночасно із вступом у МТСБУ сплачено гарантійний внесок.

Гарантійний внесок та премії, сплачені позивачем, використовувалися відповідачем у справі як джерела формування фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах. З 04.02.2014 позивач був позбавлений членства у МТСБУ.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Кошти, сплачені страховиками як базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, використовуються виключно для здійснення регламентних виплат, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 цього Закону. У першу чергу використовується гарантійний внесок того страховика, для виконання зобов'язань якого він здійснюється (ч. 3 п. 43.3 ст. 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Підпунктом ґ) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з п. 51.9. ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ. У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню.

Відповідно до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах у разі, якщо страховик не врегулював усі відомі йому події, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, а саме: не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті чи не виконав усі рішення про виплату страхового відшкодування за такими договорами, строк повернення чергової частини залишку гарантійних внесків розпочинається не раніше дати отримання Бюро документального підтвердження повного врегулювання таких подій. За відсутності такого підтвердження повернення залишку гарантійного внеску здійснюється протягом останнього місяця строку, встановленого Законом для такого повернення. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

Господарськими судами також встановлено, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/7630/15-г встановлено, що у період часу після позбавлення позивача членства у МТСБУ, останнім здійснювалися виплати страхових відшкодувань за заявами про здійснення страхового відшкодування за внутрішніми договорами ПАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" за рахунок коштів останнього у Фонді захисту потерпілих на загальну суму 2 260 362, 52 грн. Станом на 06.04.2015 неврегульованими залишилася 451 вимога потерпілих.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З врахуванням фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками, що положення оспорюваного розділу 5 договору про співробітництво № 108 від 28.12.2012 не суперечать нормам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом неправомірно було не прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, в якій ПАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" просило визнати розділ 5 договору про співробітництво № 108 від 28.12.2012, укладеного між ПАТ "СК "Інкомстрах" та МТСБУ, недійсним з дати його укладення та визнати недійсним та скасувати рішення Координаційної ради МТСБУ № 5.1, оформлене протоколом № 32/2012 від 26.12.2015, то колегія суддів зазначає таке.

У п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

При цьому, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З врахування викладеного, оцінивши вимогу ПАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" про визнання недійсним та скасування рішення Координаційної ради МТСБУ № 5.1, оформленого протоколом № 32/2012 від 26.12.2015, як додаткову вимогу з додатковими обставинами в її обґрунтування, що є одночасною зміною предмета та підстав позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про неприйняття її до розгляду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Страхова компанія "Інкомстрах", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 у справі № 910/9898/15 - без змін.

Головуючий - суддя Грек Б.М.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.