ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 916/1068/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. за участю представників: позивача:Струкова К.О. дов. №20/716/16 від 10.10.2016 р.відповідача:1)не з'явився; 2) не з'явився; 3) не з'явився; 4) Мірзак І.О. дов. № 022-20/30 від 20.10.2016 р.розглянувши клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціїДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"під час касаційного провадження за касаційною скаргоюДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. у справі№916/1068/16 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"доКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський"; Департаменту міського господарства Одеської міської ради; Приморської районної адміністрації Одеської міської ради; Виконавчого комітету Одеської міської радипростягнення 20 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський", Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача грошових коштів у розмірі 20500,00 грн., набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2016 р. (суддя Бездоля Д.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2016 р. (головуючого судді - Гладишевої Т.Я., суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.10.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

28.10.2016 р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 р. вищевказане клопотання було задоволено, судове засідання проходило в режимі відеоконференції.

08.11.2016 р. від Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" до Вищого господарського суду України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ст.ст. 69, 111-8 Господарського процесуального Кодексу України обмежено строк розгляду касаційної скарги, а в силу наданих ст. 111-7 Господарського Процесуального Кодексу України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права.

Згідно з приписами ст. 111-4 Господарського Процесуального Кодексу України, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 09.11.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства інфраструктури України від 30.10.2013 р. № 847 було передано Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт у комунальну власність" у комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожиток № 3, який розташований на земельній ділянці площею 787,7 кв.м., кадастровий номер: 5110137500:05:00:0015, за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса.

21.11.2013 р. комісія у складі, призначеному наказом Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" від 07.11.2013 р. № 111, за участі представників Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", здійснила огляд технічного стану гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, за результатами якого був складений акт, в якому комісія визначила, що необхідно здійснити поточний ремонт сходової клітки гуртожитку орієнтовною вартістю 3,0 тис. грн.; коридору орієнтовною вартістю 6,0 тис. грн.; покрівлі орієнтовною вартістю 10,0 тис. грн., д/х, в/к, оголовков орієнтовною вартістю 2,0 тис. грн. та встановити індивідуальні прилади обліку електроенергії орієнтовною вартістю 20,0 грн., а всього на 41,0 тис. грн.

Після цього, комісія у складі, призначеному рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.04.2011 р. № 143, визнавши технічний стан гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, як задовільний, склала акт приймання - передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку з вбудованою котельнею, з інженерними мережами та зовнішніми інженерними мережами, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 59, який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.10.2014 р. № 267.

Листом від 15.01.2014 р. № 01-13/159 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" з проханням розглянути питання стосовно усунення недоліків, визначених за результатами обстеження гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, або відшкодувати 50% грошових коштів на проведення ремонтних робіт.

Про прийняте рішення Департамент просив повідомити Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" та надати гарантійний лист Виконавчому комітету Одеської міської ради.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" прийняв рішення видати гарантійний лист від 07.02.2014 р. № 47/7-16, в якому гарантував відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, у розмірі 50% від суми, вказаної в акті обстеження даної будівлі, тобто 41000х50%= 21000,00 грн. спірних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що претензії або вимоги відповідачів до позивача сплатити кошти для ремонту гуртожитку - відсутні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.10.2014 р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.10.2014 р. за № 267, Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" був затверджений акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) гуртожитку, а 31.10.2014 р. наказом № 560 Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" приписано передати зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" цей гуртожиток.

На підставі рахунку Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" від 12.11.2014 р. № 12/11-2014, власного розпорядження від 17.11.2014 р., Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" платіжним дорученням від 17.11.2014 р. № 2924 сплатив останньому 20500,00 грн., як компенсацію вартості ремонтних робіт.

Вищевказане підтверджується платіжним дорученням та визнається сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сплачені Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" кошти згідно платіжного доручення від 17.05.2016 р. № 793 були витрачені Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" на закупівлю приладів обліку електроенергії.

Звертаючись до суду з позовом Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" посилається на те, що кошти на ремонт гуртожитку були сплачені ним безпідставно і відповідачі мають солідарно повернути йому ці кошти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4-2 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів. Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 6 Положення "Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. N 891, комісія з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність визначає технічний стан житлового будинку та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Держжитлокомунгоспом. Якщо житловий будинок та об'єкти комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до висновків цієї комісії визнані такими, що потребують ремонту, орган, який утворив комісію, приймає рішення про джерела фінансування і термін виконання робіт, у тому числі з залученням в установленому порядку коштів підприємств, установ і організацій, які передають житловий фонд у комунальну власність.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає, що обов'язок з повернення набутого без достатньої правової підстави майна виникає у особи, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, вказаною статтею передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, так як отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору встановлено, що при передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожиток за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, не потребував капітального ремонту і Виконавчий комітет Одеської міської ради не приймав рішення про джерела фінансування і термін виконання робіт, у тому числі з залученням в установленому порядку коштів підприємств, установ і організацій, які передають житловий фонд у комунальну власність.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні претензії або вимоги відповідачів до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" сплатити кошти для ремонту гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса.

Листом від 15.01.2014 р. № 01-13/159 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" лише з проханням розглянути питання стосовно усунення недоліків, визначених за результатами обстеження гуртожитку за адресою: вул. Приморська, 59, м. Одеса, або відшкодувати 50% грошових коштів на проведення ремонтних робіт.

Як вже зазначалось, про прийняте рішення Департамент просив повідомити Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" та надати гарантійний лист Виконавчому комітету Одеської міської ради.

Господарськими судами встановлено, що Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" на свій розсуд прийняло рішення видати гарантійний лист від 07.02.2014 р. № 47/7-16, в якому гарантував відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт гуртожитку у розмірі 50% від суми, вказаної в акті обстеження даної будівлі, тобто 41000х50%= 21000,00 грн. спірних коштів.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що на підставі саме цього гарантійного листа у Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" і виникло зобов'язання сплатити кошти на ремонт гуртожитку.

До того ж, вищевказаний гарантійний лист не є відкликаним, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів того, що дія цього гарантійного листа є припиненою.

З викладеного вбачається, що спірні грошові кошти не набуті відповідачами безпідставно.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" платіжним дорученням від 17.11.2014 р. № 2924 спірні грошові кошти сплатив саме Комунальному підприємству "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський", а тому відсутні підстави вважати, що Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський", Департамент міського господарства Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради та Виконавчий комітет Одеської міської ради мають солідарний обов'язок з повернення позивачу спірних грошових коштів.

Відповідно до приписів 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. у справі №916/1068/16 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: О. Сибіга

В. Корсак