ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 915/1997/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 2 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 915/1997/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТК Миколаїв", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", товариства з обмеженою відповідальністю "Шанна", товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Арт", товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Інтерфірма", товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Імідж Груп", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні майном,

УСТАНОВИВ: У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТК Миколаїв", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", товариства з обмеженою відповідальністю "Шанна", товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Арт", товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Інтерфірма", товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Імідж Груп", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідачів та інших осіб, які не мають законних речових прав на нерухоме майно позивача, з нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, які складаються зі старої контори літ.Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ.В-3, В-4; гарячого цеху літ. Г1; цеху 3БВ літ. Д-1; гаражу літ. И-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. З-1, огорожі та споруди № 9, 10, 11, 13, 14, І, та вселення власника - товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" до вказаних приміщень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" позов не визнало, мотивуючи тим, що предметом позову є усунення перешкод у користуванні майном, а не визнання недійсними договорів оренди та суборенди, а тому в даному судовому процесі встановлювати нікчемність правочинів є безпідставним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" зазначило про те, що станом на дату порушення провадження у справі відсутні договори оренди (суборенди) щодо нежитлових приміщень, що розташовані за АДРЕСА_1

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2016 року до участі у справі третьою особою залучено фізичну особу ОСОБА_7.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 2 лютого 2016 року (суддя Е. Олейняш), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року, у позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 228 316 317 386 391 761 774 Цивільного кодексу України, статей 4, 42, 32, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачі та третя особа належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 30 серпня 2010 року на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2010 року по справі № 9/679/07-НР, яке набрало законної сили, видано наказ про витребування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ. В З, В 4; гарячого цеху літ. Г 1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ. И-1; огорожі та споруди № 9, 10, 11, 13, 14, I. Постановою від 18 травня 2013 року державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу, під час здійснення якого було встановлено, що нежитлові будівлі боржнику не належать і передані у користування третіх осіб на підставі договорів оренди та суборенди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2013 року по справі № 2/489/1709/13, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", за участі третіх осіб: відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів "Нектар", товариства з обмеженою відповідальністю "Лама-Т", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюг-Миколаїв" про визнання права власності на 523/1000 частки майна (нежитлові приміщення), розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області від 11 вересня 2013 року №5767197 відмовлено ОСОБА_9 у державній реєстрації права власності, форма власності приватна, на нежитловий об'єкт розмір частки 1/1 за адресою: АДРЕСА_1.

Наразі право власності на нерухоме майно - 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: старої контори літ.Б-1, виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1, гаражу літ.В-3, В-4; гарячого цеху літ. Г1; цеху 3БВ літ. Д-1; гаражу літ. И-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. З-1, огорожі та споруди № 9, 10, 11, 13, 14, І. зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівна", що підтверджується інформаційною довідкою від 25 листопада 2015 року № 48378125 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Між ОСОБА_7 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" (орендар) 1 січня 2013 року було укладено договір оренди № А-1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Б-1 заг. площею 125,2 м2, В-1 заг. площею 864, 6 м2; В З заг. площею 377,0 м2, Г-1 заг. площею 217,8 м2; літ. Д-1 заг. площею 228 м2; Е-1 заг. площею 368,0 м2; Ж-1 заг. площею 5,4 м2; 3-1 заг. площею 45,8 м2; И-1 заг. площею 26,6 м2; № 19-12 огорожа, № 13-17, I споруди та замощення для використання під офіс, складські приміщення. Згідно акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 1 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Гідромаш ЛТД" прийняло зазначені нежитлові приміщення.

У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Гідромаш ЛТД" уклало договори суборенди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 із: товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТК Миколаїв" (договір суборенди від 1 січня 2012 року № А-2 з урахуванням додаткової угоди від 2 січня 2013 року № 1); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (договір суборенди від 1 січня 2013 року № А-29, об'єкти суборенди - літера Е-1, загальною площею 240 м2; літера В-1, загальною площею 100 м2); товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (договір суборенди від 8 січня 2013 року № А-42, об'єкт суборенди - замощення літера І, загальною площею 300 м2); фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_3 (договір суборенди від 1 лютого 2013 року №А-35, об'єкт суборенди - літера В-1, загальною площею 50 м2); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (договір суборенди від 1 березня 2013 року № А-21, об'єкт суборенди - літера В-1, загальною площею 78 м2); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (договір суборенди від 15 квітня 2013 року № А-30, об'єкт суборенди - літера І, загальною площею 50 м2); товариством з обмеженою відповідальністю "Шанна" (договір суборенди від 1 травня 2013 року № А-44, об'єкт суборенди - літера Е-1, загальною площею 40 м2); товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Арт" (договір суборенди від 1 травня 2013 року № А-53, об'єкт суборенди - літера І, загальною площею 300 м2); товариством з обмеженою відповідальністю "Пані Інтерфірма" (договір суборенди від 1 серпня 2013 року № А-55, об'єкт суборенди - літера Б-1, загальною площею 1000 м2); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (договір суборенди від 1 вересня 2013 року № А-56, об'єкт суборенди - літера І, загальною площею 300 м2); товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Імідж Груп" (договір суборенди від 1 жовтня 2013 року № А-57, об'єкт суборенди - літера Г-1, загальною площею 260 м2; літера І, загальною площею 40 м2);

Відповідно до умов пунктів 4.1. і 4.2. договори суборенди вступають у силу з дня їх підписання сторонами та діють упродовж одного календарного року. Якщо після закінчення цього строку жодна із сторін не заявить про розірвання, договір вважається пролонгованим на той же строк й на тих же умовах.

Про передачу об'єктів суборендарям складені акти приймання-передачі нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" посилалось на те, що у відповідачів відсутні правові підстави для зайняття нежитлових будівель, оскільки договори оренди та суборенди є нікчемними в силу приписів статті 228 Цивільного кодексу України, а позов підлягає задоволенню на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що на день розгляду справи відповідачі займають приміщення на підставі договорів, які не розірвані або не визнані в судовому порядку недійсними.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки, на час звернення до суду товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" фактично не володіє та не користується спірним майном, а тому позивач мав звернутись до суду не з негаторним, а з віндикаційним позовом.

Таких висновків господарські суди дійшли без урахування всіх обставин справи та вимог закону.

При вирішенні спору господарськими судами, усупереч вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України, не розглянуто договір оренди від 1 січня 2013 року А-1 у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України як виду цивільно-правового договору, що належить до групи договорів пов'язаних з майном та його використанням (предмет, об'єкт, сторони, зміст), оскільки ця норма права стосується певним чином і приватної власності: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача, проте господарські суди не надали належної юридичної оцінки підставам на яких відповідачі займають належні позивачу приміщення, та не застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню до договорів оренди.

Водночас апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом статей 16 і 386 цього Кодексу власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року № 6 з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Негаторний і віндикаційний позови належать до речових позовів. Речові засоби захисту права власності застосовуються при безпосередньому порушення права, зв'язаному з протиправними діями третіх осіб, що виключають чи обмежують здійснення власником своїх правомочностей.

За правилом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Самоуправне заняття приміщень у будинку власника є порушенням права користування. У даному випадку відповідачі користуються майном позивача у частинах, що встановлені договорами. Водночас відсутні докази того, що сукупно особи користуються усім майном, яке належить позивачеві на праві власності. Отже висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" на час звернення до суду не володіє спірним майном (будь-якою його частиною) не ґрунтується на матеріалах справи

За змістом частини другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Усупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим рішення та постанова, що оспорюються, підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 2 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 915/1997/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець