Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №910/10286/16

Друк

Пошук

238

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/10286/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 01.09.2016у справі№ 910/10286/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін"простягнення 23538,01 грн.за участю представників сторін:

позивача: Буштуєв А.С.відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" про стягнення 23538,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/10286/16 (суддя Гумега О.В.) у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Зубець Л.П., суддів Алданової С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/10286/16 повернуто скаржнику на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі № 910/10286/16, передати справу на розгляд апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважаючи, що платіжне доручення на перерахування судового збору відповідало вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави повертати апеляційну скаргу.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3).

Повертаючи подану апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у доданому скаржником платіжному дорученні № 336 від 16.08.2016 про сплату судового збору у призначенні платежу платник зазначив невірний код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (*;101;31032231;), а також невірно вказав позивача по справі № 910/10286/16, хоча у платіжному дорученні мають міститися відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором; підтвердити зарахування коштів скаржника до спеціального фонду Державного бюджету України за допомогою КП "Діловодство спеціалізованого суду" Київського апеляційного господарського суду не можливо, оскільки система не містить відповідних відомостей про їх надходження у справі № 910/10286/16,

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що платіжне доручення № 336 від 16.08.2016 не може бути прийнято як належний доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/10286/16.

Згідно із статтею 94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Як вказано у п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

При цьому, відповідно до абз. 4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що скаржником невірно заповнено поле платіжного доручення "призначення платежу", вищевикладеного не врахував, та помилково виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за наявності сумнівів щодо зарахування суми судового збору до Державного бюджету України повинен був витребувати у скаржника підтвердження органу казначейської служби.

Згідно зі ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України