Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Справа № 910/21617/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційні скарги1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 2. Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.02.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі№910/21617/13 Господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз інвалідів України" "Фаворит Плюс"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 12 419 847,10 грн.за участю представників сторінвід позивача:Іванська О.А.від відповідача:Білан О.П., Рубінс А.А., Смірнов О.О.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Всеукраїнська громадська організація "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення: 923552,62 грн. 3% річних, 5380046,38 грн. збитків внаслідок інфляції, 4737249,96 грн. пені; 246558,44 грн. 3% річних, 949310,92 грн. збитків від інфляції; 1558547,41 грн. збитків; 809474,80 грн. збитків (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.01.2014 за №3/016).

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 скасовано судові рішення попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи заявою від 09.02.2015 за №3/045 позивач збільшив свої позовні вимоги, заявивши до стягнення з відповідача 20991434,90 грн., у томі числі 3%, збитки внаслідок інфляції, пеню, збитки (у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами та овердрафтів) та збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 (суддя Бондарчук В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (колегія суддів: Кропивна Л.В., Жук Г.А., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1232439,02 грн. 3% річних та 1947469,36 грн. інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач та відповідач звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. При цьому Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" в касаційній скарзі просить відповідні судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; а Дочірнє підприємство "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс" у своїй касаційній скарзі просить їх скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги позивача заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007 (надалі - Договір), до якого у подальшому вносились зміни додатковими угодами, щодо поставки автоматизованої системи радіаційного контролю енергоблоків, виконання робіт з розробки технічного проекту, поставки обладнання, шеф-монтажу, пуско-налагодженню та вводу в експлуатацію обладнання системи.

Згідно з п.п. 7.1, 7.6 Договору у випадку неналежного виконання або невиконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору і чинного законодавства України. За порушення вказаних в договорі строків оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі №8/226, яке залишено без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" на користь ДП Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" 273515,06 грн. 3% річних, 2712726,20 грн. збитків від інфляції, 1740715,02 грн. пені, 1350051,46 грн. матеріальної шкоди у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання зі сплати попередньої оплати за Договором. Окрім того, Договір доповнено пунктами 2.8, 2.9, 7.8, а пункти 3.5.1, 3.5.2 договору викладено в новій редакції; продовжено дію Договору на 1 рік і 6 місяців та продовжено виконання зобов'язань з боку відповідача за договором на 1 рік і 6 місяців.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі №42/87 відмовлено у задоволенні первісного позову ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до ДП Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" про зобов'язання передати товар та стягнення 1681538 грн. неустойки, а також зустрічного позову ДП Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 29701641,13 грн.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 09.11.2010, яка залишена без змін за результатами касаційного перегляду, змінив вказане рішення у справі №42/87, відмовив у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив частково, зобов'язавши ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконати грошове зобов'язання в натурі згідно з рахунком №СФ-Ш7 від 23.11.2009 у розмірі 19947168,40 грн. та стягнувши з вказаної особи на користь ДП Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" 399283,19 грн. 3% річних, 1462301,82 грн. інфляційних витрат, 1577227,00 грн. пені, 59643,01 грн. 3% річних, 423660,93 грн. інфляційних витрат.

Зазначеною постановою встановлено, що на виконання умов Договору Дочірнім підприємством Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит плюс" було виставлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" рахунок-фактуру №СФ-Ш7 від 23.11.2009 на суму 20074155 грн., який останнім оплачений не був, хоча мав бути оплачений з дня набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі №8/226, тобто з 02.11.2009. Також вказаною постановою встановлено факт невиконання відповідачем рішення суду від 23.07.2009 у справі №8/226.

Крім того, між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №2, якою продовжено строк його дії до 30.05.2013, затверджено 25 специфікацій до Договору, врегульовано питання виконання розрахунків за Договором, підписано уточнений календарний план, що є невід'ємним додатком до Додаткової угоди №2.

З огляду на вказані судові рішення, пославшись на положення ст. 35 ГПК України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що факт наявності боргу відповідача перед позивачем у сумі 19947168,40 грн. та прострочення оплати цього боргу встановлений постановою у справі №42/87. А згідно з виписками по рахунку позивача це зобов'язання виконане відповідачем лише 31.05.2012.

При цьому суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що грошові зобов'язання у боржника виникли на підставі рішень судів, які набрали законної сили у справі №8/226 та у справі №42/87.

У зв'язку з викладеними обставинами суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заявлені позивачем вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1232439,02 грн. 3% річних та 1947469,36 грн. інфляційних втрат; а в задоволенні решти позовних вимог відмовили.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №6).

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (абз. 3 п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 за №18).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, згідно з положеннями якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, між позивачем та відповідачем укладено договір №07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007. У відповідності до ч. 2 ст. 652 ЦК України зазначений договір змінений за рішенням господарського суду у справі у справі №8/226 і відповідні зміни згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України набули чинності з моменту набрання вказаним рішенням законної сили.

Тобто правовідносини між сторонами у справі відповідно до ст. 11 ЦК України виникли та продовжують існувати на підставі договору, а не з рішення суду. Відтак висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що правовідносини між сторонами виникли з судового рішення, є безпідставним.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Разом з тим, попередня оплата товару передбачена ст. 693 ЦК України, згідно з ч. 1 якої у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, яка регулює зустрічне виконання зобов'язання та у ч. 3 передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Тобто наведені норми передбачають право продавця діяти альтернативно у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань з попередньої оплати товару, однак не надають йому право вимагати від покупця виконання такого зобов'язання, оскільки в цьому випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди (п. 3 ст. 203 ЦК України). З огляду на викладене несплачена сума попередньої оплати не є сумою боргу, яка відповідно до ст. 625 ЦК України має бути сплачена на вимогу кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору не врахували наведених положень законодавства у їх системному взаємозв'язку, тому безпідставно задовольнили заявлені позивачем вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних з огляду на наступне.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1195967,33 грн. інфляційних втрат і 923552,63 грн. 3% річних за прострочення сплати авансового платежу, суди виходили з того, що згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №42/87 строк оплати авансового платежу в розмірі 19947168,40 грн. настав 09.11.2010 у відповідності до ст. 105 ГПК України, а це зобов'язання виконане відповідачем лише 31.05.2012. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що грошові зобов'язання у боржника виникли на підставі рішень судів, які набрали законної сили у справі №8/226 та у справі №42/87. Вказаний висновок не відповідає положенням ст.ст. 11, 509 ЦК України, оскільки зобов'язання відповідача в судовому порядку виконати вже існуюче зобов'язання не має наслідком виникнення нового зобов'язання.

Безпідставним є також посилання судів на встановлення факту наявності боргу відповідача перед позивачем у сумі 19947168,40 грн. та прострочення оплати цього боргу за рішенням у справі №42/87, адже встановлення відповідним судовим рішенням обставин щодо порушення відповідачем встановленого Договором строку сплати авансового платежу, яким може бути надано преюдиціальне значення відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України під час розгляду даної справи, не можна ототожнювати з висновками судів щодо надання вказаному авансовому платежу правової оцінки саме як боргу, на який можуть бути нараховані інфляційні та проценти, позаяк такі висновки преюдиціального значення не мають. Оскільки відповідно до положень ст.ст. 538, 693 ЦК України несплачена сума попередньої оплати не є сумою боргу в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, то нарахування за прострочення відповідачем обов'язку зі сплати авансового платежу передбачених наведеною нормою інфляційних та 3% річних є неправомірним.

Водночас зі встановлених судами обставин вбачається, що постановою апеляційного господарського суду від 09.11.2010 у справі №42/87, окрім зобов'язання ДП "НАЕК "Енергоатом" виконати зобов'язання зі сплати авансу, стягнуто з названої особи 399283,19 грн. 3% річних, 1462301,82 грн. інфляційних втрат, 1577227,00 грн. пені, 59643,01 грн. 3% річних, 423660,93 грн. інфляційних втрат. Тобто заявлені позивачем до стягнення у даній справі 541854,24 грн. 3% річних і 3867745,92 грн. інфляційних втрат, які визнані судами обґрунтованими в частині 751502,03 грн. інфляційних втрат і 308806,39 грн. 3% річних, по суті нараховані на стягнуті господарським судом у справі №42/87 суми інфляційних втрат, 3% річних і пені. Однак прийняття судового рішення про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені не змінює їх правову природу та не перетворює їх у грошове зобов'язання, а відтак нарахування на ці суми передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних та процентів є безпідставним.

Зважаючи на викладене, судові рішення попередніх інстанцій у частині задоволення вказаних вище позовних вимог підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Разом з тим, судова колегія вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період; нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає застосування до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) скороченого строку позовної давності в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що спеціальний строк позовної давності в один рік, про застосування якої заявив відповідач, сплив на момент звернення з позовом у даній справі 08.11.2013, суди першої та апеляційної інстанції правильно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої на суму авансового платежу за перші шість місяців від дня прострочення виконання зобов'язання. Викладені в касаційній скарзі позивача доводи щодо незастосування у даному випадку позовної давності, оскільки йдеться про триваюче правопорушення, не підлягають врахуванню, адже суперечать положенням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Крім того, положеннями ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України передбачено відшкодування боржником, який порушив зобов'язання, кредиторові завданих цим збитків. При чому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Водночас при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені.

Дослідивши надані сторонами докази, а також врахувавши обставини, встановлені судовими рішенням в інших господарських справах, суди першої та апеляційної інстанцій щодо позовних вимог про стягнення збитків визнали недоведеними наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для застосування цивільно-правової відповідальності, а також заявленого до стягнення розміру збитків. З огляду на таке суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі №910/21617/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз інвалідів України" "Фаворит плюс" 1232439,02 грн. 3% річних, 1947469,36 грн. інфляційних втрат та 63598,17 грн. судового збору. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

У решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі №910/21617/13 залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 1/3, кв. 11-а, код ЄДРПОУ 25285759) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) гривень 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" зайво сплачений за платіжним дорученням №АЭС/8106 від 22.07.2015 судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 7978 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 62 копійки.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова