Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 916/2625/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" від позивача: не з'явились від відповідача: Любошець О.І.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року у справі№ 916/2625/13за позовомФізичної особи - підприємця Каблучко О.В.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди"пророзірвання договору оренди та стягнення 109 754,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Каблучко О.В. (далі позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" (далі відповідач) про розірвання з 02.07.2013 року договору оренди від 26.01.2012 року укладеного між сторонами у справі (позивач - орендар, відповідач - орендодавець) - (далі Договір) та стягнення з відповідача 109 754, 44 грн. передоплати за Договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року рішення суду першої інстанції частково скасоване. Позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52 379, 29 грн. - боргу; 4 576, 22 грн. - витрати на послуги адвоката та судовий збір.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що Договір є розірваним з 01.09.2013 року, а також про те, що позивачу підлягає поверненню сума гарантійного депозиту, що залишилась після зарахування відповідачем боргу за червень - липень 2013 року, в сумі 52 379,29 грн. - залишок гарантійного депозиту.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 11.02.2015 року, а рішення суду першої інстанції від 10.11.2014 року залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26.01.2012 року між сторонами у справі укладено договір оренди (позивач орендар, відповідач - орендодавець). Предметом даного Договору є приміщення - торгівельна площа - 133, 20 кв.м. у торгівельному центрі, який знаходиться у Комінтернівському р-ні Одеської області (т.1 а.с.19- 68).

Згідно до акта приймання передачі від 28.04.2012 року, відповідачем передані позивачу орендовані приміщення (т.1 а.с. 69-70).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності, а саме взуттям та аксесуарами у магазині під назвою: "SOLЕMATE".

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони погодили фіксований строк оренди у 35 місяців, який починається з дати підписання акту приймання передачі орендованих приміщень.

Орендна плата за Договором розраховується у відповідності до розділу 5 Договору.

Розділом 13 Договору передбачено гарантійний депозит, як забезпечення виконання зобов'язань орендаря за Договором.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 80) залучена копія меморіального ордеру № 229-12516 від 06.02.2012 року, згідно до якого відповідачем отримано 155 682, 40 грн. - гарантійний депозит, перерахований позивачем.

Договором передбачено (п.13.1), що гарантійний платіж вважається гарантійним платежем у відповідності з ч. 2 (розділом) ст. 546 ЦК України та означає форму забезпечення передбаченого на договірній основі сторонами договору.

Частиною 2 ст. 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (окрім неустойки, поруки, гарантії, застави, притримання, завдатку).

Пунктом 13.3 Договору передбачено, що повернення гарантійного платежу закінчується протягом 30 - ти днів після закінчення строку оренди або припинення дії Договору, за умови, що орендовані приміщення були повернуті позивачем відповідачу, згідно з положеннями договору та після розгляду можливих зустрічних вимог відповідача.

Пунктом 22.6 Договору передбачено, що у разі ухиляння /відмови орендодавця (відповідач) від приймання орендованих приміщень з оренди, орендар підписує відповідний акт приймання передачі в односторонньому порядку, із залученням двох свідків та направляє його орендодавцю цінним листом з описом вкладенням. У такому разі приміщення вважається повернутим у дату направлення такого листа орендодавцю.

Підпунктом "іі" пункту 23.4 Договору визначено, що орендар має право його розірвати якщо він втратив право на ведення діяльності, перелік якої викладено у п. 2.1 Договору (про якій йдеться вище).

Пунктом 23.7 Договору передбачено, що окрім випадків визначених цим Договором будь - яке припинення дій цього Договору оформлюється у письмовому вигляді. В разі розірвання Договору відповідна сторона має право припинити його дію виключно за умови направлення відповідного повідомлення у письмовій формі за 15 календарних днів до його розірвання, якщо інше не передбачено у цьому Договорі.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 81) залучено лист представника позивача (адвоката) від 03.04.2013 року, в якому з посиланням на п. 23.7 Договору повідомляється відповідачу про розірвання Договору з 01.09.2013 року. З цієї ж дати планується припинення підприємницької діяльності позивача та відповідно втрата ним права на ведення діяльності передбаченої п.2.1 Договору.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 91-94) залучено ліцензійний договір № 1 від 01.03.2012 року, який укладено між позивачем (ліцензіат) та ФОП Ряба О.А. (ліцензіар).

Пунктом 1.2 ліцензійного договору №1 передбачено, що ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торгівельну марку "SOLЕMATE", яка засвідчена свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 152521 (т.1 а.с. 95 -96), за плату надає позивачу дозвіл на використання знака при виробництві та/або розповсюдженні товарів, що визначені у п.1.7 цього договору, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

02.07.2013 року між ліцензіаром та позивачем укладено додаткова угода до ліцензійного договору № 1 (т.1 а.с. 97), в якій (п.1) зазначено про те, що в зв'язку із припиненням діяльності належного ліцензіату магазину "SOLЕMATE", що розташований у ТРЦ "Рів'єра" у с.Фонтанка, Комінтернівського р-ну Одеської обл., сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору з 02.07.2013 року.

Аналіз умов укладеного між сторонами у справі Договору, свідчить про те, що припинення дії ліцензійного договору № 1 - є самостійною підставою для розірвання Договору, на підставі п.п " іі" п. 23.4, в односторонньому порядку.

Лист представника позивача (адвоката) від 03.04.2013 року надісланий на адресу відповідача у квітні 2013 року, в якому йдеться посилання на п.23.7 Договору, не може бути, підставою для розірвання Договору з 01.09.2013 року, оскільки у липні 2013 року у позивача виникла інша підстава для розірвання Договору, з посиланням на п. 2.1; п.п"іі" п. 23.4 (про цю обставину представник позивача повідомляє суд першої інстанції в своїх поясненнях (т.2 а.с. 132-133)).

До матеріалів справи (т. 1 а.с. 120) залучено копію опису вкладення, згідно до якого 02.07.2013 року на адресу відповідача надісланий акт приймання передачі орендованих приміщень (див. п.22.6 Договору).

В своїй касаційній скарзі (т.4 а.с. 97) відповідач зазначає про те, що позивачем направлений на його адресу акт приймання передачі приміщень, який не підписаний позивачем.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи приписи ст.ст. 627, 651, 795 ЦК України та умови Договору, який укладений сторонами у справі, припинення дії ліцензійного договору № 1, договірні відносини, щодо об'єкту оренди за Договором, припинилися в липні 2013 року.

В постанові апеляційної інстанції наведений розрахунок, який зроблено судом та, як вбачається в ньому враховані дані відповідача (т.1 а.с.127) щодо заборгованості позивача станом на липень 2013 року - 103 303,11 грн.

В касаційній скарзі, арифметичний розрахунок наведений судом в постанові, не оскаржується.

Враховуючи викладене, судова колегія, не зважаючи на викладене в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції, щодо строку припинення дії Договору, приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції вірно визначено залишок грошових коштів, які були перераховані позивачем відповідачу, з призначенню платежу: "гарантійний депозит" та підлягають поверненню в зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) Договору.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова апеляційної інстанції повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" відмовити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року прийняту у справі № 916/2625/13 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда