Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №6/227-09

Друк

Пошук

223

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 6/227-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О. Є.(доповідач у справі)суддів:Білошкап О. В., Куровський С. В. розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. № 4410/2014б)на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 рокута ухвалуГосподарського суду Сумської області від 30.09.2013 рокуу справі№ 6/227-09за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. СумахдоПублічного акціонерного товариства "Центролит"пробанкрутствоВ судове засідання з'явились представники: від ПАТ "Державний ощадний банк України" - Полтавець П.Ю.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2013 року припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Центролит", визнано боржника Публічне акціонерне товариство "Центролит" банкрутом, відрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року відмовлено в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах у визнані кредиторських вимог у сумі 601418,39 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року у справі №6/227-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника в сумі 601418,39 грн. становлять заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень-липень 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви кредитора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені кредитором вимоги є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та на них розповсюджується положення ст. 38 Закону.

За приписами частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Відтак нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.

Таким чином вимоги управління ПФУ не мають характеру поточних оскільки, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції у частині відмови Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сумах у визнанні кредиторських вимог у сумі 601418,39 грн., підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року у справі №6/227-09 залишити без змін.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді О. В. Білошкап

С. В. Куровський

Популярні новини