Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 905/6764/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 рокуу справі№905/6764/13 господарського суду Донецької області за позовом до Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення заборгованості у розмірі 54 205,07 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 54205,07 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2013р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість у розмірі 54205,07 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 913,50 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджено договором купівлі-продажу ВСВ/632589 10.06.2005р. та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з рішенням виконкому Костянтинівської міської ради від 17.05.2006р. № 287 житлове приміщення (квартира АДРЕСА_1), що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2005р., переведено у нежитлове.

Також встановлено, що позивачем було виявлено факт безоблікового та бездоговірного водопостачання у приміщенні, яке належить відповідачу. Про виявлення порушення складено Акт №0034 від 26.02.2013р., який підписаний представниками позивача, відповідач від підписання вказаного Акту відмовився.

Відповідач порушив п.п. 2.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.1 та 4.2 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, згідно з якими він не мав технічних умов, договору щодо користування системами централізованого комунального водопостачання.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться Акт обстеження водопровідних та каналізаційних комунікацій від 21.02.2013р., яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться клуб "ІНФОРМАЦІЯ_1"; квартира виведена із житлового фонду; ввід водопроводу виконаний з пластикових труб діаметром 20 мм, місце підключення - підсобне приміщення. Наявність технічної документації відсутня. Встановлений прибор обліку води СВК 1,5-1 № 322760, 2004р. випуску, у вертикальному положенні. Пломба на приборі обліку відсутня. Акт виводу з експлуатації не наданий. Госповірка жодного разу не проводилася. Показники на момент перевірки 00087 куб.м. Договір на послуги водопостачання та водовідведення відсутній. Встановлено самовільний зрив пломби. Даний Акт підписаний представниками підприємства та відповідачем.

26.02.2013р. представниками підприємства позивача внаслідок перевірки споживача, фізичної особи ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 клуб "ІНФОРМАЦІЯ_1", було встановлено несанкціоноване самовільне підключення діаметром 20 мм до системи водопостачання, що суперечить вимогам п.3.1 Правил № 190, про що складений Акт № 0034. До Акту доданий розрахунок вартості безоблікового використання води та стоків при самовільному несанкціонованому підключенні, згідно з якими вартість спожитої води та стоків складає 54205,07 грн. з ПДВ.

На підставі цього був виставлений рахунок № 0034 від 03.06.2013р. за період з 26.01.2013р. по 26.02.2013р.

07.08.2013р. на адресу відповідача була направлена вимога №1083/03, в якій, з посиланням на ст.530 ЦК України, позивач вимагав сплатити отриманий рахунок протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги.

Оскільки відповідач не сплатив борг у сумі 54205,07 грн. позивач звернувся до господарського суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про встановлення факту самовільних дій відповідача щодо незаконного користування системами централізованого комунального водопостачання, а тому дійшов висновку, що позивач обґрунтовано на підставі п.3.3 Правил № 190, визначив обсяг самовільно спожитої води за безоблікове водоспоживання та нарахував відповідачу заборгованість у розмірі 54205,07 грн.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, беручи до уваги в якості належного доказу Акт № 0034 від 26.02.13р., оскільки позивач не довів, що відповідач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Крім того, апеляційний суд вказав на те, що Акт № 0034 від 26.02.13р. не містить точного місця виявленого приєднання до системи водопостачання та відсутня схема до нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом вірно було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджено договором купівлі-продажу ВСВ/632589 10.06.2005р. та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з рішенням виконкому Костянтинівської міської ради від 17.05.2006р. № 287 житлове приміщення (квартира АДРЕСА_1), що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, переведено у нежитлове.

Також вказаним рішенням виконком зобов'язав відповідача переобладнати дане приміщення відповідним чином, тобто, відповідач повинен був оформити приєднання належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення до систем централізованого водопостачання та водовідведення (ця процедура включає в себе обладнання та прийом в експлуатацію вузла обліку) відповідно до вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Місцевим судом також було встановлено, що відповідач не мав технічних умов, договору щодо користування системами централізованого комунального водопостачання на момент перевірки, у нього також були відсутні документи, які дозволяли б йому користуватися системами централізованого комунального водопостачання, а отже, дії відповідача є несанкціонованими.

Згідно з п. 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. (п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостанння тав водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190).

Пунктом 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 передбачено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Розділом 4 Правил №190 визначено вимоги щодо приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Згідно з п.5.10., п.5.17., п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190 засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

У разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів.

У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача.

Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3., 3.4 цих Правил.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки було встановлено факт самовільних дій відповідача щодо незаконного користування системами централізованого комунального водопостачання, тому позивач обґрунтовано, на підставі п.3.3 Правил № 190, визначив обсяг самовільно спожитої води за безоблікове водоспоживання та нарахував відповідачу заборгованість у розмірі 54205,07 грн., а апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, припустився помилки, скасувавши це рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови лише здійснив переоцінку доказів, наданих суду першої інстанції та зробив помилковий висновок щодо недоведення позивачем факту самовільного приєднання відповідачем до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення та самовільного користування ними, та неправомірно не взяв до уваги в якості належного доказу Акт № 0034 від 26.02.13р., тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року у справі № 905/6764/13 скасувати. Рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2013 р. залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства витрати по сплаті судового збору при поданні касаційної скарги в сумі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова