Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/8906/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 22.10.2014 Київського апеляційного господарського суду 09.02.2016у справі Господарського суду№ 910/8906/14 міста Києваза позовомЗакритого акціонерного товариства "Сонат"до 1. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 3. Головного управління юстиції у місті Києві 4. Державної казначейської служби Українипро відшкодування шкоди

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Сороколетова Н.М.;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Паладій А.М.; 3. Кантемір В.І.; 4. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 Закрите акціонерне товариство "Сонат" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про відшкодування шкоди у розмірі 7 002 207, 14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 910/8906/14 залучено Головне управління юстиції у місті Києві до участі у справі у якості відповідача 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/8906/14 залучено Державну казначейську службу України до участі у справі у якості відповідача 4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/8906/14 (суддя Босий В.П.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/8906/14 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий суддя, судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/8906/14 в частині відмови у позові до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, та в цій частині прийнято нове рішення, яким припинено провадження в частині позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/8906/14, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав відшкодування позивачу шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу".

Обґрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що шкоду йому завдано внаслідок бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 12/732 від 24.05.2007 (бездіяльність ВДВС при виконанні наказу, яка полягала в невиконанні наказу у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" строк, встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 у справі № 12/732) та протиправних дій Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо реєстрації на іншу особу нерухомого майна, що належало Приватному підприємству "Русь-95" (ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 826/7085/13-а).

За приписами ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Цивільно-правова відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (деліктна відповідальність), передбачена нормою ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України).

Таким чином, позивач повинен довести наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

В п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239)).

Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на даний час виконавче провадження ВП № 34258468 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.05.2007 у справі № 12/732 триває (не закінчене); як на момент звернення до суду із даним позовом, так і на момент розгляду справи по суті, у боржника наявне нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення у ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732, тобто позивач на час пред'явлення даного позову, не втратив можливості отримати належну йому суму за вказаним наказом; 18.05.2007 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2007 у справі № 2-801 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" було проведено державну реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 39-в, вказані реєстраційні дії КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" були проведені 18.05.2007, тобто до моменту видачі Господарським судом міста Києва наказу від 24.05.2007 у справі № 12/732 та відкриття виконавчого провадження ВП № 3894794 з виконання вказаного наказу господарського суду міста Києва; позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення; позивачем заявлено вимоги про стягнення з кількох відповідачів шкоди у розмірі 7 002 207,14 грн., однак, не зазначено, які саме вимоги заявленідо кожного з відповідачів. Відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи відповідно до їх повноважень, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідачів є обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що даний позов подано, зокрема, до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, який не має статусу юридичної особи, дійшов правомірного висновку про наявність підстав про припинення провадження, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про те, що у Приватного підприємства "Русь-95" відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи (т. 4 а. с. 40-67) наявна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надана Реєстраційною службою Головного територіального управління юстиції у місті Києві на запит Київського апеляційного господарського суду, яка свідчить про наявність нерухомого майна у власності Приватного підприємства "Русь-95".

Не приймаються також до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій самі повинні були визначитись із вимогами до кожного із відповідачів, оскільки приписи норм Господарського процесуального кодексу України не надають господарському суду права визначитись з предметом позову, так як зміна предмета або підстави позову є виключним правом позивача, а не господарського суду.

Крім того, не приймаються до уваги посилання скаржника у додаткових поясненнях до касаційної скарги на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732 не виконується більше восьми років, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.05.2007 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732 було видано відповідний наказ.

05.06.2007 головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 3894794 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.05.2007 у справі № 12/732.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 27.12.2007 № 149/5 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2008, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 у справі № 12/732 заяву Закритого акціонерного товариства "Сонат" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі № 12/732 задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008, яким скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 у справі № 12/732, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 у справі № 12/732 змінено, викладено резолютивну частину у наступній редакції: "Заяву Закритого акціонерного товариства "Сонат" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі № 12/732 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі № 12/732 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732 залишено без змін".

23.07.2012 Закрите акціонерне товариство "Сонат" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачі дублікату наказу від 24.05.2007.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 12/732, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 у справі № 12/732, задоволено зазначену заяву, поновлено пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання та видано дублікат наказу від 24.05.2007.

11.09.2012 Закрите акціонерне товариство "Сонат" звернулося до виконавчої служби із заявою про прийняття до виконання дубліката наказу від 24.05.2007 у справі № 12/732.

17.09.2012, на підставі зазначеної заяви, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження.

Отже, наведені обставини спростовують доводи скаржника про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 у справі № 12/732 не виконується більше восьми років.

Всі інші доводи викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/8906/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ