Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №б8/030-12
Постанова КГС ВП від 04.07.2023 року у справі №б8/030-12
Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №б8/030-12
Постанова ВГСУ від 17.11.2015 року у справі №б8/030-12
Постанова ВГСУ від 13.01.2015 року у справі №б8/030-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № Б8/030-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз"на ухвалугосподарського суду Київської області від 22.07.2013та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.10.2013

у справі№ Б8/030-12 господарського суду Київської областіза позовомкеруючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина", арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. доТовариства з обмеженої відповідальністю "Укртранспорт Хауз"провизнання недійсним договору та витребування майна

в межах справи№ Б8/030-12 господарського суду Київської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина"проБанкрутствоза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" - Шупик А.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" - Волинець В.А.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 у справі № Б8/030-12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" про визнання недійсним договору та витребування майна, - задоволено повністю. Визнано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3, - недійсним з моменту укладення.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" 13 тонн цукру на загальну вартість 109 460,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 3 336,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 у справі № Б8/030-12 апеляційну скаргу ТОВ "Укртранспорт Хауз" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2013 у справі № Б8/030-12 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Укртранспорт Хауз" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 у справі № Б8/030-12, прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ТОВ "Агро-Богуславщина" до ТОВ "Укртранспорт Хауз" про визнання недійсним договору та витребування майна, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4-1, 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2012 за заявою ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" порушено провадження у справі № Б8/030-12 про банкрутство ТОВ "Агро-Богуславщина".

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2012 у справі № Б8/030-12 відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією ТОВ "Агро-Богуславщина" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.

14.06.2013 до господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "Агро-Богуславщина", в особі керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. про визнання недійсним договору та витребування майна, у якій позивач просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 №3, який укладено між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ТОВ "Укртранспорт Хауз"; витребувати від ТОВ "Укртранспорт Хауз" на користь ТОВ "Агро-Богуславщина" 13 тонн цукру загальною вартістю 109 460,00 грн.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що 30.03.2011 між ТОВ "Агро-Богуславщина", в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі статуту (Продавець), та ТОВ "Укртранспорт Хауз", в особі директора Рассихіної Л.М., що діє на основі статуту (Покупець), укладено договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 №3 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1. якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця цукор, за що останній має сплатити вчасно та в повному обсязі грошові кошти.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець здійснює поставку цукру за ціною 8 420,00 грн./1 тонну з ПДВ, у кількості 13,0 тонн на загальну суму 109 460,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого цукру шляхом предоплати 100% вартості. Порядок безготівковий на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 7.1. Договору, даний договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань.

Договором у п. 10.2. визначено, що загальна сума договору складає згідно накладних.

Також, господарським судом встановлено, що позивач, на виконання вимог п. п. 1., 2.1. Договору, 31.03.2011 з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 712 ЦК України передав, а відповідач прийняв цукор-пісок у кількості 13,0 тонн на загальну суму 109 460,00 грн. з ПДВ, що підтверджено накладною від 31.03.2011 №175, яка підписана позивачем та відповідачем на виконання вимог п. п. 1.1., 2.1. Договору і ст. 193 ГК України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару у обсягах та вартості, визначених у накладній, копія якої знаходяться в матеріалах справи і достовірність якої позивач та відповідач не заперечували.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Укртранспорт Хауз", на виконання п. п. 4.1., 4.2. Договору, перерахувало на рахунок ТОВ "Агро-Богуславщина" грошові кошти в рахунок оплати за отриманий товар за Договором у розмірі 109 460,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Господарським судом зазначено, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення п.п. 9.7.2, 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту ТОВ "Агро-Богуславщина", допущені невідомою особою, яка діяла від імені ТОВ "Агро-Богуславщина".

Дослідивши матеріали справи, зокрема статут ТОВ "Агро-Богуславщина" в редакції, чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3, судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 9.2.11. Статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питань щодо відчуження, обміну споруд, техніки, обладнання та інших основних засобів та матеріальних активів, незавершеного будівництва товариства. Затвердження цін на продукцію власного виробництва.

Пунктом 9.3.3. Статуту визначено, що до компетенції голови зборів учасників належить надання повноважень генеральному директору товариства на укладення, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума по яких не перевищує 100 000 грн. в місяць.

Відповідно до абз. 5 п. 9.7.5. Статуту, укладати цивільно-правові угоди від імені товариства, які не суперечать діючому законодавству України, з урахуванням обмежень, передбачених у п.п. 9.2.10; 9.2.11; 9.2.12; 9.3.2; 9.3.3. цього Статуту.

Враховуючи положення п. 2.1 спірного Договору, господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3 укладено ОСОБА_7 від імені ТОВ "Агро-Богуславщина" з порушенням вимог п.п. 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 Статуту ТОВ "Агро-Богуславщина" та ст.ст. 203, 207 ЦК України, оскільки на момент підписання Договору, ОСОБА_7 не мав необхідного обсягу правоздатності та був неуповноваженою особою на укладення угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн. в місяць, на час укладення та виконання даного договору загальні збори учасників ТОВ "Агро-Богуславщина" не затверджували ціни на продукцію власного виробництва, яка була предметом договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3, що заподіює збитки божнику та його кредиторам.

Крім того, господарським судом встановлено, що 15.07.2013 начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною проведено почеркознавчу експертизу документів, зокрема, договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 №3, укладеного між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ТОВ "Укртранспорт Хауз". За результатами почеркознавчої експертизи документів, начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною складено висновок експерта від 15.07.2013 року № 479, згідно якого підпис на документі договір купівлі-продажу від 30.03.2011 № 3, укладений між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ТОВ "Укртранспорт Хауз" в графі "Генеральний директор" не відповідає зразкам підпису ОСОБА_7, наданим у якості порівняльного матеріалу, та розрізняється з підписом ОСОБА_7 за загальним виглядом та окремими ознаками в об'ємі, достатньому для негативного висновку про тотожність даних підписів.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3, з боку ТОВ "Агро-Богуславщина" підписано невідомою особою, неуповноваженою на підписання вказаного договору, та в силу вимог ст.ст. 202, 203, 207, 215 ЦК України, вказаний договір не засвідчує волю, зазначеного у Договорі, Продавця - ТОВ "Агро-Богуславщина", Договір є таким, що суперечить вищевказаним нормам Цивільного кодексу України, інтересам позивача та порушує його права, тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 №3, який укладено між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ТОВ "Укртранспорт Хауз", та витребування від ТОВ "Укртранспорт Хауз" на користь ТОВ "Агро-Богуславщина" 13 тонн цукру на загальну вартість 109 460,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодилась із вищезазначеними висновками суду першої інстанції в повному обсязі, та дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 22.07.2013 є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші часники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2011 між ТОВ "Агро-Богуславщина", в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі статуту (Продавець), та ТОВ "Укртранспорт Хауз", в особі директора Рассихіної Л.М., що діє на основі статуту (Покупець), укладено договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 №3 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1. якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця цукор, за що останній має сплатити вчасно та в повному обсязі грошові кошти.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець здійснює поставку цукру за ціною 8 420,00 грн./1 тонну з ПДВ, у кількості 13,0 тонн на загальну суму 109 460,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого цукру шляхом предоплати 100% вартості. Порядок безготівковий на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 7.1. Договору, даний договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань.

Договором у п. 10.2. визначено, що загальна сума договору складає згідно накладних.

Також господарськими судами встановлено, що позивач, на виконання вимог п. п. 1., 2.1. Договору, 31.03.2011 з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 712 ЦК України передав, а відповідач прийняв цукор-пісок у кількості 13,0 тонн на загальну суму 109 460,00 грн. з ПДВ, що підтверджено накладною від 31.03.2011 №175, яка підписана позивачем та відповідачем на виконання вимог п. п. 1.1., 2.1. Договору і ст. 193 ГК України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару у обсягах та вартості, визначених у накладній, копія якої знаходяться в матеріалах справи і достовірність якої позивач та відповідач не заперечували.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Укртранспорт Хауз", на виконання п. п. 4.1., 4.2. Договору, перерахувало на рахунок ТОВ "Агро-Богуславщина" грошові кошти в рахунок оплати за отриманий товар за Договором у розмірі 109 460,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи вказані обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що не відповідає фактичним обставинам справи та безпідставно зазначив, що матеріали справи не містять доказів наступного схвалення спірного договору купівлі-продажу цукру.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Згідно вимог ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку, судами попередніх інстанцій при задоволенні позову не взято до уваги ті обставини, що спірний договір купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3 сторонами виконано, зокрема, позивач, на виконання вимог п. п. 1., 2.1. Договору, 31.03.2011 передав, а відповідач прийняв цукор-пісок у кількості 13,0 тонн на загальну суму 109 460,00 грн. з ПДВ, що підтверджено накладною від 31.03.2011 №175, яка підписана позивачем та відповідачем на виконання вимог п. п. 1.1., 2.1. Договору і ст. 193 ГК України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару у обсягах та вартості, визначених у накладній, копія якої знаходяться в матеріалах справи і достовірність якої позивач та відповідач не заперечували, ТОВ "Укртранспорт Хауз", на виконання п. п. 4.1., 4.2. Договору, перерахувало на рахунок ТОВ "Агро-Богуславщина" грошові кошти в рахунок оплати за отриманий товар за Договором у розмірі 109 460,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, копія якої також знаходиться в матеріалах справи, а тому, всі вищезазначені дії зі сторони юридичної особи правочину - ТОВ "Агро-Богуславщина", на думку суду касаційної інстанції, в даному випадку свідчать про подальше схвалення правочину, а також, свідчать про прийняття його до виконання.

Колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з вимог ст. 241 ЦК України, зазначає, що наступне схвалення, в даному випадку, юридичною особою правочину унеможливлює визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави з якими закон, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України, пов'язує визнання договору недійсним, а тому в задоволенні позову ТОВ "Агро-Богуславщина" до ТОВ "Укртранспорт Хауз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3 та витребування від ТОВ "Укртранспорт Хауз" на користь ТОВ "Агро-Богуславщина" 13 тонн цукру на загальну вартість 109 460,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог ч. ч. 4, 5 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в позові ТОВ "Агро-Богуславщина" до ТОВ "Укртранспорт Хауз" відмовлено, та керуючись ст.ст. 44, 49 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України покладає на ТОВ "Агро-Богуславщина" обов'язок з відшкодування ТОВ "Укртранспорт Хауз" 1 150,00 грн. судового збору за подачу заявником апеляційної та касаційної скарг.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову колегія суддів касаційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладає на позивача - ТОВ "Агро-Богуславщина".

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "Укртранспорт Хауз" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 у справі № Б8/030-12 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цукру від 30.03.2011 № 3 та витребування майна відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт Хауз" 1 150,00 грн. судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк