Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 922/4005/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014

зі справи № 922/4005/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" (далі - Товариство), м. Київ,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання рішення недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Кравченка М.В.,

відповідача - Харченко С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 27.06.2013 № 154-к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2013 (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий суддя, судді Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 151 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236) мотивовано недоведенням Відділенням факту вчинення Товариством порушення у вигляді поширення інформації, що вводить в оману споживачів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про повну відмову в позові Товариства.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:

Рішенням АМК:

- дії Товариства, яке на упаковці вершкового масла "Кремлевское" (мовою оригіналу) поширювало неточну інформацію - зображення, схоже на "Державний знак якості СРСР" (імітація цього знаку), та напис "Высшее качество" (мовою оригіналу) - і неправдиву інформацію - оцінка "Відмінно" Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз "ТЕСТ" (далі - НДЦНСЕ "Тест"), визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону № 236, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неточних та неправдивих даних, якими приписують права, яких не мають, що могло вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів саме цього суб'єкта господарювання (пункт 1);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 2);

Рішення АМК мотивовано тим, що:

- внаслідок нанесення на упаковку масла зображення, схожого на "Державний знак якості СРСР" (імітація знаку), у споживачів могло виникнути враження, що в цій упаковці можна придбати вершкове масло, що в свій час отримало "Державний знак якості СРСР" та має відповідну якість; розміщення напису "Высшее качество", яке використовувалося у Радянському Союзі, разом із зображенням, схожим на "Державний знак якості СРСР", посилювало таке враження;

- Товариство створено в 2010 році, тоді як ГОСТ 1.9-67 "Государственный знак качества. Форма, размеры и порядок применения" скасовано в 1987 році;

- продукція Товариства не одержувала від НДЦНСЕ "Тест" відзнаки "Відмінно";

- відзнаку "Відмінно" НДЦНСЕ "Тест" в 2003 році отримало відкрите акціонерне товариство "Молочнік", місто Житомир;

- названа відзнака "Відмінно", в свою чергу, могла додатково вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів саме Товариства;

- у травні 2011 року в результаті проведення НДЦНСЕ "Тест" порівняльного тесту масла вершкового "Екстра" вершкове масло "Кремлевское" виробництва Товариства отримало оцінку "погано";

- відповідно до протоколу лабораторних випробувань харчової продукції від 06.04.2011 № Р 2896/11 еколого-медичного науково-виробничого підприємства "Екомедсервіс" вершкове масло "Кремлевское" виробництва Товариства не відповідає нормативним (ДСТУ 4399:2005 "Масло вершкове") мікробіологічним показникам;

- за даними згаданого порівняльного тесту масло "Кремлевское" за органолептичними показниками отримало оцінку "задовільно";

- нанесення Товариством на упаковку масла зображення, схожого на "Державний знак якості СРСР" (імітації знаку), напису "Высшее качество" та оцінки "Відмінно" НДЦНСЕ "Тест" могло стимулювати зацікавленість споживачів, поставити Товариство в більш вигідне становище та могло надати йому переваги перед іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на ринку вершкового масла та в переважній більшості не розміщують на упаковках товару власного виробництва відповідних позначень. Такі дії Товариства могли вплинути на наміри споживачів щодо придбання вершкового масла "Кремлевское" виробництва позивача.

Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Згідно з преамбулою Закону № 236 він визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 236 недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Статтею 151 Закону № 236 встановлено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є відомості, які, зокрема: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Згідно з статтею 20 Закону № 236 вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Частиною третьою статті 21 цього Закону встановлено, що накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Водночас обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Разом з тим попередні судові інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення:

- не з'ясували дати отримання Товариством Рішення АМК, направленого йому Відділенням 03.07.2013 (а.с. 11), та не перевірили дотримання Товариством при поданні даної позовної заяви у вересні 2013 року згаданого законодавчого обмеження щодо строку оскарження (два місяці з дня одержання Рішення АМК);

- залишили без дослідження та оцінки обставини, пов'язані з використанням Товариством на упаковці масла відзнаки "Відмінно" НДЦНСЕ "Тест";

- не встановили мети, підстав та обґрунтованості розміщення Товариством на упаковці масла зображення, що імітує "Державний знак якості СРСР", і напису "Высшее качество";

- безпідставно зазначили про те, що питання введення в оману споживача обов'язково потребує спеціальних знань, тобто проведення експертного дослідження, тоді як чинне законодавство України: такого припису не містить; правомірність висновків Відділення не пов'язує виключно з проведенням саме експертного дослідження; не обмежує право суду призначити відповідну судову експертизу (за наявності підстав для цього);

- не врахували того, що подані Відділенням докази (у тому числі й результати проведеного ним опитування споживачів) у розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України є належними доказами, які підлягають оцінці господарським судом по суті з дотриманням приписів статей 33, 43 ГПК України і наведенням доказів, що їх спростовують.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 зі справи № 922/4005/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко