Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 5016/3089/2012(18/82)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю. суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та ухвала господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі №5016/3089/2012(18/82) за науково виробничого кооперативу "Наско" про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.01.2013 за заявою Науково-виробничого кооперативу "Наско" порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 30.06.1999).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 15.01.2013 фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, визнано грошові вимоги Науково-виробничого кооперативу "Наско" у сумі 15 386 грн., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пейчева Віталія Семеновича.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.) від 16.12.2013 відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 2047/9/10-014 від 12.12.2013 про перенесення розгляду справи; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; зобов'язано Філію "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" закрити розрахункові рахунки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 №26000020204980 (укр.грн.) та № 260020020401 (укр.грн.); провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013, справу передати на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999). Так, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 34 ГПК України не було з'ясовано обставин щодо відсутності боржника за юридичною адресою, не витребовувалось від заявника належних доказів відсутності боржника за юридичною адресою. Крім того, ДПІ зазначає, що суд не надав належної правової оцінки обставинам щодо здійснення ФОП ОСОБА_4 фінансово-господарської діяльності.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції зазначено, що на виконання вимог ухвали господарського суду від 15.01.2013 ліквідатором банкрута надано суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_4 станом на жовтень 2013 року.

При затвердженні звіту ліквідатора місцевий господарський суд послався на те, що ліквідатором не виявлено майнових активів банкрута, погашення вимог кредиторів не відбулося, ліквідатор, керуючись вимогами ст.ст.25, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), провів ліквідаційну процедуру, направлену на виявлення активів боржника, формування ліквідаційної маси та погашення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції в порушення ст.ст.43, 101 ГПК України та ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не проаналізовано наявність у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не врахований правовий статус ОСОБА_4 як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, а тому безпідставно визнано боржника ФОП ОСОБА_4 банкрутом за спрощеною процедурою та, як наслідок, незаконно припинено його підприємницьку діяльність, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції 30.06.1999) заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Визнаючи суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_4 банкрутом, в порядку ст. 52 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно з Актом державного виконавця від 27.11.2012 боржник за юридичною адресою не проживає.

За вимогами ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

згідно із частиною 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 6 статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас, Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає обов'язок фізичної особи, які перебуває в Україні на законних підставах, зареєструвати своє місце проживання.

За змістом ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; реєстрацією місця проживання вважається внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Таким чином, органом реєстрації видається довідка про реєстрацію місця проживання, яка підтверджує реєстрацію місця проживання особи.

Підстави для зняття з реєстрації місця проживання особи визначені ч.1 ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання. (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміна місця проживання фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) в порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з викладеного, у разі, якщо фізична особа зареєстрована за місцем проживання, що є її місцем державної реєстрації як фізичної особи - підприємця, вона не є відсутньою у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, судами в обґрунтування ознак відсутності підприємницької діяльності зазначено про лист-повідомлення ПП "Лагран", в якому зазначено про відсутність господарської діяльності та ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкової звітності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19-1 Податкового кодексу України саме контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог ст. 75.1.2 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься виключно до компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд Миколаївської області, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника за місцем знаходження та без належних доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкової звітності, продовжив процедуру банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, визнав постановою його банкрутом, і як наслідок, в порушення вимог чинного законодавства, оскаржуваною ухвалою від 16.12.2013 припинив провадження у справі за спрощеною процедурою та, у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора, безпідставно ліквідував підприємця банкрута на підставі п. 6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та ухвала господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі №5016/3089/2012(18/82) підлягають скасуванню, а провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 - припиненню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі №5016/3089/2012(18/82) скасувати.

Провадження у справі №5016/3089/2012(18/82) припинити.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.