Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 5011-49/1619-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалугосподарського суду міста Києва від 03.04.2013та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2013у справі № 5011-49/1619-2012 господарського суду міста Києваза заявоюПриватного підприємства "Транском"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Гіндрюк Т.С., розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" - арбітражний керуючий Баскаков О.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 5011-49/1619-2012 накладено арешт на належне TOB "Ласуня Трейд" нерухоме майно: нежилі приміщення з №1 по №33 (групи приміщень №122) (в літ. А), загальною площею 380,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, буд. 4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 5011-49/1619-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 5011-49/1619-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 5011-49/1619-2012 про банкрутство ТОВ "Ласуня Трейд", прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ПП "Транском" про забезпечення вимог кредиторів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 66, 67 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 за заявою ПП "Транском" порушено провадження у справі № 5011-49/1619-2012 про банкрутство ТОВ "Ласуня Трейд".

Ухвалою за результатами підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-49/1619-2012 визнано розмір вимог кредитора - ПП "Транском", який подав заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ласуня Трейд" на суму 1 029 277,97 грн., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ласуня Трейд" опубліковано у газеті "Голос Україна" від 17.05.2012 №88.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2012 достроково припинені обов'язки розпорядника майна ТОВ "Ласуня Трейд" арбітражного керуючого Гусара І.О. та призначено розпорядником майна ТОВ "Ласуня Трейд" арбітражного керуючого Баскакова О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2012 відсторонено керівника ТОВ "Ласуня Трейд" Василецького М.Р. від займаної посади та покладено виконання обов'язків керівника ТОВ "Ласуня Трейд" на розпорядника майна Баскакова О.В.

15.01.2013 від ініціюючого кредитора ПП "Транском" до господарського суду надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Ласуня Трейд".

Із клопотання ПП "Транском", суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що ПП "Транском" в клопотанні просило накласти арешт на належне ТОВ "Ласуня Трейд" нерухоме майно, оскільки загальна сума його грошових вимог до боржника складає 29 021 756,33 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подане клопотання, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та вирішив його задовольнити, і наклав арешт на належне ТОВ "Ласуня Трейд" нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №33 (групи приміщень №122) (в літ. А), загальною площею 380,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, буд. 4., посилаючись на ст. ст.66,67 ГПК України, а також ч.ч.1,2 ст. 18 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що набула чинності з 19.01.2013 року .

Не погодившись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду першої інстанції про накладення арешту на нерухоме майно боржника встановив, що в обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що йому стало відомо про те, що майно боржника є предметом продажу з прилюдних торгів, які проводяться ТОВ "ТД ЕЛІТ СЕРВІС". При цьому, заявник додав копію листа ТОВ "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", яким зазначене підприємство повідомляло начальника Державної виконавчої служби про проведення 29.10.2012 прилюдних торгів з реалізації майна боржника, зокрема, нежилих приміщень з № 1 по № 33 (групи приміщень № 122) (в літ. А), загальною площею 380, 80 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Драгомирова Михайла, буд. 4, стартова (початкова) ціна якого становить 7 968 145 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції із матеріалів справи встановила, що 18.12.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" та ТОВ "Ласуня Трейд" було укладено генеральну кредитну угоду № 010/14/242/1 про надання позичальникам кредитних коштів та відкриття гарантій в порядку і на умовах, визначених в генеральній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках.

З метою забезпечення виконання позичальниками своїх зобов'язань за генеральною угодою між банком та ТОВ "Ласуня Трейд" було укладено договір іпотеки № 010/14/03/473 від 14.05.2008, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. за реєстровим № 2214, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є нежилі приміщення з № 1 по № 33 (групи приміщень № 122) (в літ. А), загальною площею 380,80 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, буд. 4, які належать іпотекодавцю на праві власності.

Рішенням господарського суду міста Києва № 5011-64/1689-2012 від 21.03.2012, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/14/03/473 від 14.05.2008, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 33 (групи приміщень № 122) (в літ. А), загальною площею 380,80 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, буд. 4, що належать ТОВ "Ласуня Трейд" на праві власності, на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними договорами в сумі 59 588 580,14 грн.; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки в сумі 7 968 145,00 грн.

14.05.2012 господарським судом міста Києва було видано наказ на примусове виконання зазначеного рішення.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищезазначеного рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції, із листа ТОВ "ТД ЕЛІТ СЕРВІС" на адресу начальника державної виконавчої служби, встановлено, що зазначене майно боржника було виставлено на прилюдні торги на 29.10.2012 зі стартовою (початковою) ціною 7 968 145 грн.

В зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції встановив, що після порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ухвалою господарського суду від 13.02.2012) банком, органами державної виконавчої служби та іншими установами вчинялись дії направлені на примусову реалізацію майна боржника поза межами справи про банкрутство.

Колегія суддів апеляційної інстанції прийняла до уваги, доводи скаржника, що все зазначене майно передано банку в іпотеку і повинно реалізовуватись в рахунок погашення його вимог, однак, зазначила, що згідно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволення вимог кредиторів, в тому числі і тих, вимоги яких забезпечені заставою здійснюється в рамках справи про банкрутство.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що банк зі своїми вимогами, що виникають з генеральної кредитної угоди № 010/14/242/1 від 18.12.2007 звернувся в справу про банкрутство боржника та просив визнати його кредитором на суму 65 647 189,91 грн., між іншим посилаючись і на договір іпотеки № 010/14/03/473 від 14.05.2008.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції, посилаючись на норми ст. 12 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що була чинною до 19.01.2013 а також вимоги ст.ст. 66, 67 ГПК України, дійшла висновку, що місцевий господарський суд мав достатні правові підстави для накладення арешту на належне ТОВ "Ласуня Трейд" нерухоме майно та правомірно вжив заходів направлених на забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що факт зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення суду № 5011-64/1689-2012 від 21.03.2012, яким звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/14/03/473 від 14.05.2008 не є для господарського суду обов'язковою підставою для відмови у вжитті заходів направлених на збереження майнових активів боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій справа № 5011-49/1619-2012 порушена 13.02.2012 року та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів,триває процедура розпорядження майном боржника.

Згідно з п.1-1 Розділу Х " Прикінцеві та перехідні положення" Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-УІ, що набув чинності з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції вважає, що здійснюючи повторний апеляційний перегляд по суті ухвали господарського суду, Київський апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, в даному випадку правомірно застосував норми ст.ст. 1, 5, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що була чинною до 19.01.2013 року.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, виходячи зі змісту спеціального Закону, в процедурі розпорядження майном боржник продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2013 від ініціюючого кредитора ПП "Транском" до господарського суду надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Ласуня Трейд". ПП "Транском" в клопотанні просило накласти арешт на належне ТОВ "Ласуня Трейд" нерухоме майно, оскільки загальна сума його грошових вимог до боржника складає 29 021 756,33 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що після порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ухвалою господарського суду від 13.02.2012) банком, органами державної виконавчої служби та іншими установами вчинялись дії направлені на примусову реалізацію майна боржника поза межами справи про банкрутство.

Слушними є на думку суду касаційної інстанції висновки суду апеляційної інстанції, що факт зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення суду № 5011-64/1689-2012 від 21.03.2012, яким звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/14/03/473 від 14.05.2008 не є для господарського суду обов'язковою підставою для відмови у вжитті заходів направлених на збереження майнових активів боржника.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що метою процедури розпорядження майном є забезпечення збереження майнових активів боржника для недопущення порушення інтересів боржника та його кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на нерухоме майно боржника для збереження його активів, посилання на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в нової редакції не призвело в даному випадку до прийняття неправильного рішення. Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи повторний апеляційний перегляд справи по суті обґрунтовано в постанові підтримав висновки суду першої інстанції, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 5011-49/1619-2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк