Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 5002-17/2743-2009 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю. суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України - Сіромашенко Р.Л.,

Фонду державного майна України - Скорохід Р.В.,

Керуючого санацією ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" - Демчука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 по справі №5002-17/2743-2009 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Джанкойський машинобудівний завод",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 у затвердженні плану санації Публічного акціонерного товариства "Джанкойський машинобудівний завод" відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким затверджено план санації Публічного акціонерного товариства "Джанкойський машинобудівний завод".

Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.18 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.4, 43 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника у зв'язку з заборгованістю в сумі 3974293,66 грн. відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 відкрито процедуру санації, керуючим санацією ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" призначено арбітражного керуючого Демчук О.М.

Керуючим санації арбітражним керуючим Демчук О.М. до суду наданий план санації ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод".

Суд першої інстанції, відмовляючи у затвердженні плану санації та посилаючись на вимоги ч.18 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", виходив з того, що план санації не погоджений із Міністерством промислової політики України. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що згідно ч.19 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", законодавством з питань приватизації не передбачене відчуження майна в обмін на погашення боргів перед кредиторами. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №308 "Про затвердження порядку відчуження об'єктів державної власності" передбачене відчуження державного майна на аукціоні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши дану справу в апеляційному порядку та приймаючи рішення про затвердження плану санація, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції щодо порушення порядку погодження плану санації, пославшись на те, що функції з управління майном ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" передані державному органу приватизації - Фонду державного майна України, тому план санації ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" не потребує попереднього погодження з Міністерством промислової політики України.

Крім того, суд апеляційної інстанції спростував висновок суду першої інстанції про неможливість відчуження майна боржника в обмін на погашення боргів перед кредиторами, пославшись на те, що визначені планом санації та узгоджені у встановленому порядку з Фондом державного майна України спосіб та умови проведення продажу майна боржника відповідають положенням ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а інвестор набуває права власності на майно лише після виконання ним всіх своїх зобов'язань в узгоджені терміни та у повному обсязі.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість прийняття нового рішення про затвердження плану санації боржника.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можливо, оскільки він зроблений передчасно, без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до Статуту ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" його засновником є Фонд державного майна України (п. 4.1 Статуту). При цьому згідно наказу Фонду державного майна України від 30.06.1999 № 10 - АТ Відкрите акціонерне товариство "Джанкойський машинобудівний завод", правонаступником якого відповідно до протоколу загальних зборів ВАТ "Джанкойський машинобудівний завод" № 14 від 28.04 - 19.05.2011, п. 1.1 Статуту є Публічне акціонерне товариство "Джанкойський машинобудівний завод", було створено шляхом перетворення у процесі приватизації Державного підприємства Джанкойський машинобудівний завод.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено в судовому засіданні представником Фонду державного майна України, ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" знаходиться в процесі приватизації.

Отже, відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" функції з управління майном ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" передані державному органу приватизації - Фонду державного майна України.

Крім того, п. 2.7 Статуту встановлено, що до реалізації в процесі приватизації більше 50 відсотків акцій, що належать державі у статутному капіталі Товариства, рішення органів управління та Голови правління Товариства щодо розпорядження та використання необоротних активів Товариства погоджуються з органом управління корпоративними правами держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" з моменту прийняття рішення про приватизацію відноситься до сфери управління Фонду державного майна України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, а тому план санації ПАТ "Джанкойський машинобудівний завод" не потребує попереднього погодження з Міністерством промислової політики України.

Однак, спростовуючи висновок суду першої інстанції про неможливість відчуження майна боржника в обмін на погашення боргів перед кредиторами, суд апеляційної інстанції фактично не дослідив план санації ні в цій частині, ні в цілому.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, процедура санації боржника реалізується за допомогою плану санації. План санації є комплексною програмою фінансового оздоровлення боржника та застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та строку їхньої реалізації.

Враховуючи зазначені вимоги до плану санації, в плані санації мають міститися умови про задоволення вимог кредиторів лише у спосіб передбачений Законом. Керуючий санацією повинен при розробленні плану санації шляхом розрахунків з посиланням на документи, які підтверджують право власності на майно боржника, визначити систему заходів та строк відновлення платоспроможності боржника; строк, об'єм, джерела та черговість виплати боргу кредиторам. Крім того, в плані санації передбачаються умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частки боргу) на інвестора, строк та черговість виплати інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

Отже, якщо план санації не містить усіх перерахованих умов, то він не може бути затверджений судом.

Суд, при затвердженні плану санації, повинен перевірити порядок погодження плану санації, дослідити та надати юридичну оцінку всім істотним умовам плану санації, передбаченим ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обставини відносно істотних вимог плану санації повинні бути з'ясовані та відображені в ухвалі про затвердження плану санації.

Однак, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, якою затверджено план санації боржника, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч.1, 2 ст.101 ГПК України обмежився лише спростуванням висновків суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції не дослідив та не проаналізував всі умови плану санації, не надав правову оцінку обраним заходам щодо відновлення платоспроможності боржника, порядку переходу майна боржника, строкам відновлення платоспроможності боржника.

Одне з ключових питань, яке має бути вирішено внаслідок реалізації виконання умов плану санації - питання погашення грошових вимог кредиторів, об'єм та джерела виплати боргу кредиторам також не було досліджене судом при затвердженні плану санації.

Крім того, спростовуючи доводи прокурора щодо незаконності п.5.2 плану санації, яким передбачено участь інвестора у частковому задоволенні розміру вимог кредиторів шляхом переведення боргу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що цей пункт плану санації носить не конкретний, орієнтовний характер.

Судом не перевірено, вимоги яких кредиторів будуть погашені інвестором та в якому розмірі.

Також суд не з'ясував, чи не будуть при цьому порушені права та інтереси інших кредиторів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 прийнята з порушенням вимог ст. 43 ГПК України, ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції не було достатніх правових підстав для затвердження плану санації.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 р - залишенню в силі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 по справі №5002-17/2743-2009 скасувати.

Залишити в силі ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 р.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.