ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 922/1858/16 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., за участі представника позивача Р. Мицька (дов. від 01.02.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 20 липня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 922/1858/16 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" про стягнення,

УСТАНОВИВ: У червні 2016 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" про стягнення 1 875 грн 24 коп. інфляційних втрат і 4 920 грн 63 коп. річних з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки природного газу від 30 серпня 2011 року № 11Б-109ПР-01.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20 липня 2016 року (суддя Н. Новікова), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено в частині стягнення 4 920 грн 63 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить рішення і постанову скасувати в частині відмови задоволенні позову щодо стягнення 1 875 грн 24 коп. інфляційних втрат з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 526 598 599 610 612 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 33, 34, 43, 83, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 12 липня 2013 року по справі № 922/1825/13 позов задоволено в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 312 539 грн 88 коп. основного боргу, 9 995 грн 03 коп. річних з підстав порушення відповідачем умов договору від 30 серпня 2011 року № 11/Б-109 ПР-01 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу. Це рішення було виконане відповідачем у повному обсязі 12 грудня 2013 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 17561.

За прострочення виконання рішення суду позивач просить стягнути суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з жовтня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 1 875 грн 24 коп. та річних за несвоєчасні розрахунки за період з 3 червня 2013 року по 11 грудня 2013 року включно в розмірі 4 920 грн 63 коп. Як установлено господарськими судами, позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з вимогами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, за обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарські суди правомірно задовольнили позов у частині стягнення річних.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 875 грн 24 коп. за період жовтень - листопад 2013 року господарські суди встановили наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (мала місце дефляція). Поняття дефляції наведене в "Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519, та у "Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27 липня 2007 року № 265, згідно яких дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів. При цьому виключення з переліку одного чи декількох показників (індексів) з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже до розрахунку індексу інфляції мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці.

Ураховуючи, що позивачем обмежено нарахування інфляційних втрат певним періодом, в якому мала місце тільки інфляція та виключено періоди, в яких мала місце, як інфляція, так і дефляція, господарські суди, здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, дійшли правомірного висновку про відмову в позові в цій частині.

Твердження скаржника про те, що господарські суди при розрахунку інфляційних втрат вийшли за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки вказаний позивачем період з жовтеня по листопад 2013 року є арифметично невірним та здійснений без урахування процесів дефляції, що не узгоджується приписами чинного законодавства України.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Харківської області від 20 липня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі №922/1858/16 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. ВасищакСуддя Н. М. НєсвєтоваСуддя В .І. Студенець