Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 926/164/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Коробенка Г.П., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавна фінансова інспекція в Чернівецькій області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014у справі№ 926/164/14Господарського суду Чернівецької областіза позовомКвартирно-експлуатаційного відділу м. ЧернівцідоВійськової частини А1028третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Чернівецькій областіпростягнення 186773,39 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини А1028 186773,39 грн. Позов вмотивований статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 509, 525, 526, 659 Цивільного кодексу України, порушенням економічних інтересів держави у зв'язку з ненадходженням до Державного бюджету України коштів від здійснення господарської діяльності відповідача, оскільки проведеною Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області зустрічною перевіркою встановлено, що протягом періоду з 01.07.2010 по 09.06.2011 за рахунок бюджетних коштів відповідачем одержано коштів від громадян в рахунок компенсації вартості комунальних послуг в сумі 186773,39 грн., однак відшкодування відповідачем позивачеві вказаних послуг не здійснювалось.

Відповідач позов відхилив, посилаючись на те, що будівлі та споруди, якими він користується, знаходяться на балансі позивача, договір на відшкодування вартості комунальних послуг з липня 2010 року по березень 2012 року між сторонами не укладався, витрати за ці послуги та електроенергію відшкодовує Департамент фінансів Міністерства оборони України, відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за комунальні послуги та електроенергії станом на 01.07.2011 підтверджується довідкою останнього від 07.07.2011 № 1035, кошти, які були отримані від лікування громадян, були витрачені на проведення поточного ремонту будівель та споруд військової частини, згідно листа Військово-медичного департаменту Міноборони України від 06.07.2011 № 249/5/3772 кошти від громадян за надані комунальні послуги та електроенергію підлягали перерахуванню Департаменту фінансів Міноборони, а не позивачеві.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2014 (суддя - Паскарь А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю між сторонами правовідносин щодо предмету спору, отримані відповідачем кошти від громадян за наданні комунальні послуги та електроенергію підлягають перерахуванню Департаменту фінансів Міноборони, а не позивачеві та зазначені кошти витрачені останнім на проведення поточного ремонту будівель та споруд Військової частини А1028, в зв'язку з чим права та охоронювані законом інтереси позивача відповідачем не порушено, в задоволенні позову відмовлено

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 (судді:Давид Л.Л.- головуючий, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням обставин справи, безпідставністю висновків судів щодо необґрунтованості матеріально-правового інтересу позивача при зверненні до суду, оскільки позивачем не дотримано пункту 1 Порядку складання, розгляду затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, протягом періоду з 01.07.2010. по 09.06.2011 за рахунок бюджетних коштів позивачем оплачено вартість комунальних послуг, спожитих відповідачем, однак позивачу не відшкодовано понесені ним витрати на оплату комунальних послуг при лікуванні громадян, що не є військовослужбовцями; судами не досліджено належним чином змісту постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 №824/684/13-а та законодавство, що регулює здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Позивач та відповідач відзиви на касаційну скаргу не надали, представники сторін та третьої особи не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з статтею 2 Положення квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці, вказаний відділ створено з метою керівництва квартирно-експлуатаційними службами військових частин та установ, які дислокуються на територіях Чернівецького та Кам"янець-Подільського гарнізонів, забезпечення військових частин та установ казарменно-житловим фондом, обладнанням, інвентарем та комунальними послугами тощо. Одними з основних напрямків діяльності КЕВ м. Чернівці є, зокрема, забезпечення військових частин і установ електричною енергією, газом, твердим та рідким паливом, меблями, будівельними матеріалами і обладнанням для проведення капітальних та поточних ремонтів, що здійснюються підрядним або господарським способом, контрольно-ревізійна робота та проведення документальних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних служб військових частин, установ та організацій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 03.03.2012 по 01.06.2012 Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Чернівці за період з 01.07.2010 по квітень 2012 року включно, про що складено акт від 08.06.2012 №24-08/237, з якого вбачається, що оплата комунальних послуг здійснювалася КЕВ м. Чернівці за рахунок загального фонду державного бюджету. Відповідно для з'ясування достовірності і правильності надання та здійснення оплати комунальних послуг третьою особою проведено зустрічну перевірку у військовій частині А1028, якою встановлено, що останньою надаються платні послуги з лікування громадян, які не є військовослужбовцями, з 01.07.2010 по 09.06.2011 відповідачем одержано кошти від таких громадян в рахунок компенсації вартості комунальних послуг, однак їх відшкодування позивачеві не здійснювалося, внаслідок чого за рахунок бюджетних коштів КЕВ м. Чернівці оплачено вартість комунальних послуг, спожитих іншими фізичними особами в сумі 186773,39 грн.

Чернівецьким окружним адміністративним судом 06.06.2013 винесено постанову у справі №824/68413-а, яка набрала законної сили 11.09.2013, за змістом постанови нею задоволено позов Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до КЕВ м. Чернівці про виконання вимог і зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівців виконати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 17.07.2012 №24-08-14/5408, зокрема зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за військовою частиною А-1028 за надані комунальні послуги; вжити заходів щодо повернення військовою частиною А-1028 коштів за наданні комунальні послуги за період з 01.07.2010 по 09.06.2011 в сумі 186773,39 грн.; у зв'язку із закінченням бюджетного періоду, в якому допущені порушення, суму відшкодованих коштів перерахувати в дохід загального фонду Державного бюджету.

Відтак, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини вартості відшкодування комунальних послуг в розмірі 186 773,39 грн., посилаючись на акт Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 08.06.202. №24-08/237 та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №824/684/13-а.

Відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус у суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. У випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Відповідно до статті 14 цього Кодексу цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особа, яка звернулася до господарського суду створена з метою керівництва квартирно-експлуатаційними службами військових частин та установ, які дислокуються на територіях Чернівецького та Кам"янець-Подільського гарнізонів, забезпечення військових частин та установ казарменно-житловим фондом, обладнанням, інвентарем та комунальними послугами тощо; разом з тим, судами встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами право на звернення про відшкодування бюджетних коштів одержаних відповідачем від громадян в рахунок компенсації вартості комунальних послуг.

Також судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що позов пред'явлений на підставі статті 193 Господарського кодексу України та статей 509, 525, 526, 659 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок виконання суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин господарських та договірних зобов'язань, однак позивач не довів наявність між сторонами у справі будь-яких договірних правовідносин або інших підстав для виникнення у відповідача зазначеного в позові обов'язку.

Щодо посилання скаржника на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/68413-а, слід зазначити, що за частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства судове рішення є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Питання виконання судового рішення (постанови адміністративного суду) не розглядаються в порядку позовного провадження в межах господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не може бути прийнято до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують належно встановлених судами істотних обставин справи та не зазначають норм матеріального права, порушених чи неправильно застосованих судами при вирішенні даного спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для їх скасування з наведених скаржником мотивів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 926/164/14 Господарського суду Чернівецької області та рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Г. Коробенко

Л. Рогач