Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 922/302/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Круглікової К.С. (доповідач),

суддів: Нєсвєтової Н.М. ,

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р.

у справі №922/302/14 господарського суду

Харківської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до Борівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 80 585,66 грн.

за участю представників сторін

позивача: Мацегорін А.О.,

відповідача: Закаблуков А.С.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж суму пені у розмірі 49718,38 грн., інфляційних витрат у розмірі 2076,28 грн., 3% річних у розмірі 28791,00 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2014 року у справі №922/302/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача пеню в розмірі 4971,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 2076,28 грн., 3% річних у розмірі 28791 грн. Відстрочено виконання рішення суду строком на 6 місяців до 26.09.2014 року. .

Не погоджуючись з рішеннями судів, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2014 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь позивача пені у розмірі 44 746,54 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №11/11-68 ТЕ-02, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в договорі .

Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1086 тис.куб.м.

Відповідно до п.4.1 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі порушення покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.3.1 договору).

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, на виконання п.1.2 договору позивачем з січня 2011 року по квітень 2011 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 1013775,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Відповідач, в порушення п.4.1 договору, несвоєчасно здійснив оплату поставленого природного газу.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 21.02.2011 року по 21.11.2011 року в розмірі 49718,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 2076,28 грн. та 3% річних в сумі 28791 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 44 746,54 грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 90%, стягнувши на користь позивача суму пені, яка складає 4 971,84 грн., мотивуючи тим, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 44 746,54 грн. може привести до погіршення фінансового стану відповідача, який є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є задоволення потреб населення у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. При цьому місцевий суд вказав, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. Крім того, місцевий суд задовольнив у повному обсязі решту позовних вимог, а саме: суму інфляційних та річних. Також, суд першої інстанції відстрочив виконання рішення строком на 6 місяців до 26.09.2014 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки природного газу, а відповідач, в свою чергу, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у договорі строків, тому колегія суддів погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог стосовно стягнення на користь позивача інфляційних в сумі 2076,28 грн. та річних у розмірі 28791 грн.

Що стосується решти позовних вимог, а саме, стягнення пені в розмірі 49718,38 грн., колегія суддів вважає вказати наступне.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідач у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 90%.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вказане клопотання відповідача та прийняв до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме той факт, що відповідач погашав заборгованість з оплати отриманого від позивача природного газу та забезпечував 100-відсоткову оплату, несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії, застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 49 718,38 грн. може привести до погіршення фінансового стану відповідача, тому місцевий суд правомірно зменшив розмір пені до 90%.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 90%, що становить 4 971,84 грн.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 року у справі № 922/302/14 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Н. Нєсвєтова М. Черкащенко