Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012

Друк

Пошук

207

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5017/2286/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Вадіта", засновників ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі господарського суду № 5017/2286/2012 Одеської областіза заявою ПАТ "ВТБ Банк"до ТОВ "Вадіта"про визнання банкрутомрозпорядник майна Хайло М.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Вадіта":не з'явились,ОСОБА_4:не з'явились,ОСОБА_5:не з'явились,ОСОБА_6:не з'явились,ПАТ "ВТБ Банк":Юлдашев Ю.М. (довіреність №338/11.5.2 від 25.06.2014 року),ПАТ "Омега Банк":Шилов К.Р. (довіреність №261 від 22.08.2013 року),ПАТ "Креді Агріколь Банк":Кондратюк О.А. (довіреність №10200/34 від 04.03.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року порушено провадження у справі №5017/2286/2012 про банкрутство ТОВ "Вадіта" (далі - боржника) за заявою ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лясковця О.В. (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 80 199 610, 89 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду (том 1, а.с. 158 - 160).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року, поряд з іншим, усунено арбітражного керуючого Лясковця О.В. від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника боржника (пункт 1 ухвали), призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хайла М.В. (пункт 2 ухвали) (том 5, а.с. 117 - 120).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, залишеною без змін судом касаційної інстанції, ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року скасовано в частині пунктів 1-5 її резолютивної частини та викладено їх у новій редакції, зокрема, пункт 1: "Усунути арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.02.2013 року) від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493)."; пункт 2: "Призначити розпорядником майна ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493) арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 06.02.2013 року." (том 5, а.с. 128 - 134, том 12, а.с. 61 - 65).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк повноважень розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Хайла М.В. на один місяць, до 12.03.2014 року (том 10, а.с. 159 - 160)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року (суддя Найфлейш В.Д.) розглянуто та визнано ряд вимог кредиторів: Одеського міського центру зайнятості на суму 1 184, 08 грн.; ДПІ у Малиновському районі міста Одеси на суму 248 806, 69 грн., в тому числі 185 665, 13 грн. основного боргу та 63 141, 56 грн. пені; Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 21 792, 58 грн.; ТОВ "БК Укрмонтажбуд ЛТД" на суму 35 671 грн.; УПФУ в Приморському районі міста Одеси на суму 377 743, 05 грн., з яких 255 501, 08 грн. основного боргу, 68 267, 26 грн. фінансових санкцій та 53 974, 71 грн. пені; ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 509 107, 03 грн., з яких 474 328, 67 грн. основного боргу та 34 778, 36 грн. пені; ПАТ "Креді Агріколь Банк" на суму 952 789, 94 грн., з яких 863 079, 14 грн. основного боргу та 89 710, 80 грн. пені; ПАТ "Омега Банк" на суму 26 058 375, 48 грн., з яких 24 254 385, 18 грн. основного боргу та 1 803 990, 30 грн. пені; відмовлено ОСОБА_13 у задоволенні заяв про визнання грошових вимог до боржника від 05.06.2013 року на суму 1 973 971, 62 грн. та від 11.10.2013 року на суму 10 323 164, 40 грн.; відмовлено Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 15 511, 28 грн.; заяву ПАТ "ЕК Одесаобленерго" про визнання грошових вимог до боржника від 08.05.2013 року на суму 50 000 грн. залишено без розгляду; розпорядника майна боржника зобов'язано включити до реєстру вимог кредиторів визнані господарським судом грошові вимоги і подати реєстр до суду на розгляд (том 10, а.с. 163 - 180).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник та його засновники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21.02.2014 року звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року про визнання вимог кредиторів та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи неповнотою дослідження місцевим господарським судом обставин справи при розгляді спірних кредиторських вимог, а також недотриманням судом принципу рівності сторін в ході розгляду справи та обґрунтованості судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лашина В.В., суддів: Аленіна О.Ю., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Вадіта" на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року у даній справі повернено без розгляду, повернено скаржнику судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 609 грн. (том 12, а.с. 2 - 4). Апеляційним судом не взято до уваги поданого скаржником клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки за його змістом скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 12.02.2014 року про "продовження процедури розпорядження майном та продовження строку повноважень розпорядника майна Хайла М.В.", в той час як з резолютивної частини апеляційної скарги вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про розгляд вимог кредиторів від 12.02.2014 року.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник та його засновники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Вищого господарського суду України з єдиною касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 03.03.2014 року, справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 129 Конституції України, та неповним дослідженням обставин справи при винесенні оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року відновлено ТОВ "Вадіта", засновникам ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк для подання єдиної касаційної скарги, прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.07.2014 року о 12 год. 35 хв., зобов'язано ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги від 17.02.2014 року з додатками на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року (про розгляд грошових вимог кредиторів) у справі №5017/2286/2012.

До початку судового засідання від 29.07.2014 року через канцелярію Вищого господарського суду України скаржниками подано документи, витребувані ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року продовжено строк розгляду зазначеної касаційної скарги та відкладено її розгляд у судовому засіданні на 05.08.2014 року о 12 год. 40 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "ВТБ Банк" Юлдашева Ю.М., ПАТ "Омега Банк" Шилова К.Р. та ПАТ "Креді Агріколь Банк" Кондратюк О.А., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції (про розгляд вимог кредиторів) винесено 12.02.2014 року (том 10, а.с. 163 - 180), при цьому, в межах строку на апеляційне оскарження зазначена ухвала учасниками провадження у даній справі не оскаржувалася.

Апеляційним судом встановлено, що боржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу про розгляд вимог кредиторів від 12.02.2014 року лише 21.02.2014 року, тобто з пропуском п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, передбаченого частиною 1 статті 93 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено обставини подання боржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 12.02.2014 року про "продовження процедури розпорядження майном та продовження строку повноважень розпорядника майна Хайла М.В.", тоді як апеляційну скаргу фактично подано на ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2012 року, яку прийнято за результатами розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що повний текст оскаржуваної ухвали суду про розгляд вимог кредиторів від 12.02.2014 року оголошено у судовому засіданні в день її прийняття за участю представників скаржника, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Одеської області у даній справі від 12.02.2014 року (том 10, а.с. 142).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що скаржником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про розгляд вимог кредиторів від 12.02.2014 року після закінчення процесуального строку, встановленого на її подання, без клопотання про поновлення зазначеного строку, у зв'язку з чим повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного суду про звернення скаржника до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про розгляд вимог кредиторів з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження без клопотання про його поновлення, зроблені з дотриманням статей 33, 34, 43, 93, 97 ГПК України та з наведенням підстав, за яких подане скаржниками клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження не було взяте апеляційним судом до уваги.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що системний аналіз статей 84 - 86 ГПК України дає можливість дійти висновку, що правила щодо оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини судового рішення передбаченні тільки для рішень господарського суду та не поширюються на ухвали господарського суду, в тому числі прийняті у справі про банкрутство. Відтак, ухвали суду першої інстанції у будь-якому випадку набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом, про що роз'яснено пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року, і, відповідно, саме з цього моменту обчислюється встановлений статтею 93 ГПК України процесуальний строк на оскарження ухвал місцевого господарського суду.

Доводи скаржників про те, що питання про прийняття (відмову у прийняті чи повернення) апеляційної скарги засновників боржника ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції з посиланням на те, що згідно оскаржуваної в касаційному порядку ухвали від 03.03.2014 року апеляційний суд повернув лише апеляційну скаргу одного із скаржників - ТОВ "Вадіта", колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки боржник - ТОВ "Вадіта" та його засновники ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до апеляційного суду з єдиною апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про розгляд вимог кредиторів від 12.02.2014 року, відтак, приймаючи ухвалу від 03.03.2014 року, апеляційний суд вирішив питання про повернення єдиної апеляційної скарги усім скаржникам, в тому числі й засновникам боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року, а доводи скаржників вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду за змістом оскаржуваної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,