Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5006/7/20/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Круглікової К.С. (доповідач),

суддів: Нєсвєтової Н.М.,

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014р.

у справі №5006/7/20/2012 господарського суду

Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

про стягнення 1 825 768,77 грн.

за участю представників сторін

позивача: Пац В.О.,

відповідача: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" 846 069,18 грн. інфляційних, 821 140,08 грн. пені, 158 559,51 грн. 3% річних та відшкодувати за рахунок відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.04.2014 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача пеню у розмірі 155 518,58 грн., інфляційні в розмірі 254 086,17 грн., 3% річних у розмірі 150 419,96 грн. В іншій частині позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. вказане рішення місцевого суду змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача пеню у розмірі 155 518,58 грн., інфляційні в розмірі 254 086,17 грн., 3% річних у розмірі 158 235,50 грн. Відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 591 983,01 грн., пені в розмірі 665 621,50 грн. та річних у сумі 324,01 грн. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. та рішення господарського суду Донецької області від 30.04.2014 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь позивача пені у розмірі 665 621,50 грн. та у наданні відстрочки виконання рішення на шість місяців та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/105/11, відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди № 4 від 30 вересня 2011 року до договору постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсягах, зазначених у п.21 та п.2.1.1 цього договору.

Згідно з п.2.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30 вересня 2011 року до договору, постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 26100 тис.куб.м. Постачальник передає покупцеві у 2012 році природний газ у обсязі до 42 557,0 тис.куб.м.

Строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року включно. (п.3.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.09.2011 року)

Згідно з п. 3.5 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Відповідно до п.5.1 договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

У п.9.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.09.2011 року передбачено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 05.04.2011 року, №2 від 27.07.2011 року, №3 від 31.08.2011 року, №5 від 30.09.2011 року, №6 від 11.10.2011 року до договору купівлі - продажу природного газу №14/105/11 від 31.01.2011 року сторони змінювали ціну газу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалося сторонами, на виконання умов договору протягом 2011 року позивач передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р., 25.02.2011 р., 31.03.2011 р., 29.04.2011 р., 29.06.2011 р., 30.06.2011 р., 29.07.2011 р., 31.07.2011 р., 31.10.2011 р., 31.10.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Однак, відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу у встановлений договором термін не виконав, оплативши вартість газу з прострочками протягом вказаного періоду.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 846 069,18 грн. інфляційних, 821 140,08 грн. пені та 158 559,51 грн. 3% річних внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 622074,33 грн., місцевий господарський суд, на підставі ст.83 ГПК України, зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 80%, стягнувши на користь позивача суму пені, яка складає 155 518,58 грн., мотивуючи тим, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем, а застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі може привести ще до більш тяжкого фінансового стану, в якому він знаходиться на теперішній час. Крім того, місцевий суд здійснив перерахування річних та інфляційних, задовольнивши в цій частині частково позовні вимоги, стягнувши на користь позивача інфляційні у розмірі 254 086,17грн. та річні в сумі 150 419,96 грн. В решті позову відмовлено. Також, суд першої інстанції відстрочив виконання рішення строком на 6 місяців.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду, погодився з судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача сум інфляційних та пені, перерахувавши при цьому розмір 3% річних, який складає 158 235,50 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки природного газу, а відповідач, в свою чергу, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у договорі строків, тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог стосовно стягнення на користь позивача інфляційних в сумі 254 086,17грн. та річних у розмірі 158 235,50 грн. за період з 15.02.2011р. по 27.01.2012р.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення пені в розмірі 821 140,08 грн. за загальний період прострочки з 15.02.2011р. по 27.01.2012р. , колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідач у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн.

Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення; позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату поставленого відповідачу газу, а також те, що прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним; позовні вимоги перенасичені грошовими вимогами, тому судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені до 155 518,58грн. (до 80%).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 80%, що становить 155 518,58 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на шість місяців, оскільки суди при цьому вірно врахували матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору та повністю дослідили надані відповідачем докази стосовно ситуації, в якій опинився відповідач, визнавши її винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 5006/7/20/2012 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Н. Нєсвєтова М. Черкащенко