Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 5/24б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія"на ухвалу та на постановугосподарського суду Донецької області від 24.12.2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі№ 5/24б господарського суду Донецької області за заявоюПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарлет-Донецьк"пробанкрутстволіквідаторТищенко Оксана Іванівнав судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Українська боргова компанія"Шумейко П.М. (дов. від 14.03.2014)

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Скарлет-Донецьк" за загальною процедурою, передбаченою ст.ст.6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999 року N 784-XIV, далі Закон)

Постановою господарського суду Донецької області від 12.08.2010 ТОВ "Скарлет-Донецьк" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

ТОВ "Українська боргова компанія" 09.10.2013 звернулося до господарського суду Донецької області з заявою про заміну заставного кредитора в порядку ст.25 ГПК України.

В обґрунтування заяви ТОВ "Українська боргова компанія" посилалоася на те, що згідно договору купілі-продажу №3-167 від 08.08.2013 до ТОВ "Українська боргова компанія" перейшли всі права ТОВ КБ "Арма" за кредитним договором, укладеним між ТОВ КБ "Арма" та ТОВ "Агрокомплекс", в забезпечення яких між ТОВ КБ "Арма" та ТОВ "Скарлет-Донецьк" укладено іпотечний договір від 16.01.2007 та договір застави від 16.01.2007. Заявником зазначено, що оскільки ТОВ КБ "Арма" є заставним кредитором ТОВ "Скарлет-Донецьк", а ТОВ "Українська боргова компанія" є правонаступником ТОВ КБ "Арма" у правовідносинах по стягненню заборгованості за кредитним договором, то в порядку ст.25 ГПК України суд повинен замінити заставного кредитора ТОВ КБ "Арма" на ТОВ "Українська боргова компанія".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2013 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Українська боргова компанія" про заміну заставного кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Скарлет-Донецьк".

Постановою Донецького апеляційного від 03.03.2014 ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2013 залишено без змін.

ТОВ "Українська боргова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2013 та постанову Донецького апеляційного від 03.03.2014, прийняти нове рішення яким зобов'язати ліквідатора ТОВ "Скарлет-Донецьк" внести вимоги ТОВ "Українська боргова компанія" до реєстру заставних кредиторів.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.14, 26 Закону, ст.ст.1, 34, 36 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2010 в попередньому засіданні затверджено реєстр кредиторів, однак, відомостей щодо заставного кредитора ТОВ КБ "Арма" він не містить.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2007 між ТОВ КБ "Арма" та ТОВ "Агрокомплекс" укладено кредитний договір №14/01/980-КL /193. З метою забезпечення вимог ТОВ КБ "Арма", що випливають з кредитного договору, між ТОВ КБ "Арма" та ТОВ "Скарлет-Донецьк" 16.01.2007 укладено договір застави та договір іпотеки.

Між ТОВ КБ "Арма" та ТОВ "Українська боргова компанія" 08.08.2013 укладено договір купівлі-продажу №3-167, згідно якого ТОВ КБ "Арма" передає у власність, а ТОВ "Українська боргова компанія" майнові права за кредитними договорами, укладеними між ТОВ КБ "Арма" та 60 фізичними особами та юридичними особами, в тому числі ТОВ "Агрокомплекс".

Таким чином, ТОВ "Скарлет-Донецьк" є майновим поручителем ТОВ "Агрокомплекс" за договором застави та іпотеки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Українська боргова компанія" про заміну кредитора в порядку ст.25 ГПК України, встановив, що банк не був кредитором ТОВ "Скарлет-Донецьк" в розумінні ст.1 Закону, оскільки за умовами укладеного кредитного договору та договорів застави і іпотеки боржник виступав майновим поручителем ТОВ "Агрокомплекс". Майно боржника було передано у заставу та іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за укладеними з нею банком - ТОВ КБ "Арма" кредитним договором. Банк мав право звернути стягнення на майно боржника, що є предметом іпотеки та застави, однак, у самого боржника відсутні грошові зобов'язання перед банком. З огляду на це, ТОВ "Українська боргова компанія" не може бути кредитором у справі про банкрутство майнового поручителя ТОВ "Скарлет-Донецьк", оскільки ТОВ "Скарлет-Донецьк" не є позичальником за основним кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п.3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

ЦК України, Законом України "Про іпотеку" та Законом України " Про заставу" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст.543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, договір іпотеки та договір застави не породжує у іпотекодавця чи заставодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем чи заставодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки/застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій ч.6 ст.14 Закону, оскільки вимоги ТОВ "Українська боргова компанія" як правонаступника ТОВ КБ "Арма" мають бути включені до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, спростовуються вищевикладеним.

Частиною 2 ст.26 Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова Донецького апеляційного від 03.03.2014 та ухвала господарського суду Донецької області від 24.12.2013 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2013 та постанову Донецького апеляційного від 03.03.2014 року у справі № 5/24б без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук