Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 910/7037/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постанову від 12.11.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/7037/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Іріда"простягнення 42 576 642,95 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Демчук О.В. (дов. від 18.04.14)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Енергетична компанія "Іріда" про стягнення основного боргу - 39 830 841,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 617 299,22 грн., 3 % річних у розмірі 211 594,25 грн. та пені - 916 908,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014 (суддя Літвінова М.Є.) провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 9 000 000,00 грн. припинено. Стягнуто з ТОВ "Енергетична компанія "Іріда" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу - 9 100 000,00 грн. пеню - 805 516, 27 грн., 3 % річних - 185 888, 37 грн., інфляційні - 1 617 299, 22 грн. та 20 097, 22 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у складі: Чорної Л.В., Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г. рішення господарського суду першої інстанції змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "провадження у справі в частині стягнення основного боргу, крім сплачених 9 000 000,00грн. до заявлення позову, припинити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Іріда" на користь публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" 4 477,67 грн. судового збору." По решті рішення залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову в частині відмови у стягненні пені - 805 516, 27 грн., 3 % річних - 185 888, 37 грн., інфляційних - 1 617 299, 22 грн. Прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені - 805 516, 27 грн., 3 % річних - 185 888, 37 грн., інфляційних - 1 617 299, 22 грн. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.01.2014 між ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Енергетична компанія "Іріда" (покупець) укладено договір № 172/14-ПР(Т) купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2014 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.3 Договору, приймання-передача природного газу у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Загальна сума вартості цього договору складається із сум місячних поставок газу. (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.1 Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В зв'язку з неповною оплатою відповідачем поставленої позивачем продукції, останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

З урахуванням викладеного, підтвердженості заборгованості та її оплати відповідачем, апеляційна інстанція дійшла висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, крім сплачених 9 000 000,00грн. до заявлення позову.

Згідно п. 6.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 5.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд першої інстанції, з чим погодився і господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 805 516, 27 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції, з чим погодився і господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення 185 888,37грн. 3% річних та 1 167 299,22грн. інфляційних.

Постанова апеляційної інстанції в касаційному порядку оскаржена тільки в частині стягненні пені - 805 516, 27 грн., 3 % річних - 185 888, 37 грн., інфляційних - 1 617 299, 22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду першої інстанції було стягнуто, зокрема, пеня - 805 516, 27 грн., 3 % річні - 185 888, 37 грн., інфляційні - 1 617 299, 22 грн. , а постановою апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції в цій частині залишено без змін.

З огляду на викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 12.11.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7037/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко