Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 922/1925/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013

у справі №922/1925/13

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка"

про стягнення 144480,00 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Коток М.Ф. - за довіреністю;

від відповідача: Плужник О.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 р. Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка"про стягнення 144480, 00 грн., з яких 54180,00 грн. - пені та 90300,00 грн. - 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2013р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. у справі № 922/1925/13 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.09.2012 між державним підприємством "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" (постачальник) укладено договір № 07-0/0020-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю товари, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника товари та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.3. договору, найменування товарів, номенклатура, кількість, одиниця виміру, марка, модель, технічні вимоги до товарів, їх характеристики, комплектність зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору відповідає ціні акцептованої конкурсної пропозиції та становить - 10410800,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2. договору, авансовий платіж у розмірі 30 % від суми, визначеної в договорі, що становить 3123240,00 грн. сплачується покупцем протягом 10 банківських днів після підписання договору сторонами та на підставі наданого постачальником рахунку.

Відповідно до пункту 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів(у): після підписання договору - грудень 2012 року (включно).

Додатковою угодою №1 від 23.10.2012р. пункти 3.1. та 4.2. договору №07-0/0020-12 від 13.09.2012 викладено в новій редакції, а саме: " 3.1. Ціна Договору (сума, визначена в Договорі) становить 9030800,00 грн.

4.2. Авансовий платіж у розмірі 30 % від суми, визначеної в договорі, що становить - 2709240,00 грн. сплачується покупцем протягом 10 банківських днів після підписання договору сторонами та на підставі наданого постачальником рахунку з відстрочкою платежу до 20 банківських днів".

На виконання умов договору 15.10.2012 р. покупцем перераховано на поточний рахунок постачальника грошові кошти у сумі 2709240,00 грн. (авансовий платіж), що підтверджується платіжним дорученням № 2830 від 15.10.2012р.

Додатковою угодою №2 від 26.11.2012р. сторонами внесено зміни до специфікації, яка є додатком та невід'ємною частиною договору №07-0/0020-12 від 13.09.2012р. Загальна кількість товару, яка підлягала поставці за договором становить 8 (вісім) одиниць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує на те, що автопідйомник ВС-29-01 на базі КАМАЗ 6x6 поставлений з порушенням строків, а саме - 11.02.13, що підтверджується актом приймання-передачі товарів, а тому відповідно до п. 7.3.2. договору постачальник у разі порушення строків поставки товарів, строків виконання гарантійних зобов'язань сплачує покупцеві згідно з п. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % ціни товарів, які поставлено з простроченням, за якими гарантійні зобов'язання виконані з простроченням, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної ціни.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення поставки товару допущено відповідачем без наявності вини з боку останнього, а також враховуючи, що ТОВ "Торговий будинок "Спецтехніка" вжило всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання згідно з договором виконав частково, а саме здійснив поставку автотехніки, визначеної у специфікації, що є невід'ємною частиною договору належним чином, в строки та порядку передбаченому укладеним між сторонами договором, крім автопідйомника гідравлічного ВС-29-01 на шасі KAMA3-43118 6x6, який поставлений 11.02.2013 р.

22.12.2012 року при здійсненні перегону (перевезення) автопідйомника гідравлічного ВС-29-01 на шасі КАМАЗ-43118 6x6 на склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 20-а, сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті чого вказаний автомобіль було пошкоджено.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникла поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Про неможливість здійснити поставку вищезазначеного транспортного засобу в обумовлені сторонами строки, відповідач у трьох денний термін, як передбачено умовами договору, повідомив позивача про обставини, які зумовили неможливість поставки товару в строк, в доказ чого, відповідач надав суду копію витягу з журналу вихідної кореспонденції, відповідно до якого відповідач 25.12.2012 р. направив на адресу позивача повідомлення про ДТП яке сталося 22.12.2013 р., тобто, в строки, передбачені п. 8.2. договору.

Як вбачається з постанови від 02.07.2013 р. у справі про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_4 по ст. 124 КУпАП, суд визнав, що ДТП сталося без наявності в діях водія ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 05.03.13 р. № 08/08-1-2/2701 щодо порушення строків виконання зобов'язань та сплати штрафних санкцій.

Відповідач листом від 19.03.2013 р. № 201 надав позивачу відповідь, обґрунтовуючи тим, що порушення строку поставки викликано обставинами непереборної сили, дорожньою - транспортною пригодою, що сталася внаслідок несприятливих умов (ожеледиці, снігопаду, поганої видимості), в результаті якої автомобіль було пошкоджено та необхідним був час для проведення робіт щодо усунення пошкоджень автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши у відповідності до ст. 32, 33 ГПК України подані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором. Пригода, що сталася 22.12.2012 р. з обставин непереборної сили, не залежала від волі підприємства відповідача, внаслідок зазначених несприятливих погодних умов за наявності об'єктивних умов та факторів, невідворотності дії зовнішнього чинника, що унеможливлюють виконання обов'язку боржником.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 року у справі №922/1925/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець