Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 910/4564/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", м. Київ (далі - ТОВ "Айбокс"),

на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015

зі справи № 910/4564/15-г

за позовом ТОВ "Айбокс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Софтліст", м. Київ (далі - ТОВ "Софтліст"),

про стягнення надмірно сплачених коштів.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Тарасенка О.М.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 92 150,14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2015 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (колегія у складі: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В. і Буравльов С.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Айбокс" просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким: задовольнити позовні вимоги; стягнути з ТОВ "Софтліст" понесені ТОВ "Айбокс" судові витрати. Скаргу з посиланням на статтю 124 Конституції України, статті 526, 638, 641, 642, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Софтліст" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про свою незгоду з ними, і просить у задоволенні скарги відмовити, оскаржувані судові рішення і постанову залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

29.11.2012 ТОВ "Айбокс" і ТОВ "Софтліст" (як постачальником) укладено договір № кд/2012/46 (далі - Договір) на постачання програмного забезпечення (далі - ПЗ), згідно з яким:

- постачальник здійснює постачання покупцю (ТОВ "Айбокс") ПЗ Microsoft за програмою ліцензування Microsoft Open Value відповідно до додатків до Договору в рамках ліцензійної угоди Microsoft Open Value. Під ПЗ сторони розуміють комп'ютерні програми, зазначені у додатку № 1 до цього договору (далі - специфікація);

- найменування та асортимент товару визначені в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2);

- загальна вартість товару визначена на підставі зазначених у додатках до Договору:

специфікації на закупівлю ПЗ 1-го року дії контракту Open Value на окремі одиниці товару і складає: 160 381,02 грн., у т.ч. ПДВ 26 730,17 грн.;

специфікації на закупівлю окремих одиниць товару 2-го року дії контракту Open Value і складає: 125 446,62 грн., у т.ч. ПДВ 20 907,77 грн.;

специфікації на закупівлю окремих одиниць товару 3-го року дії контракту Open Value і складає: 125 446,62 грн., у т.ч. ПДВ 20 907,77 грн. (пункт 2.1);

- оплата товару здійснюється після підписання цього договору щорічно протягом 3-х років з моменту його підписання сторонами. Покупець зобов'язується сплатити за товар повну ціну Договору протягом 3-х років після підписання Договору на умовах останнього (пункт 2.2);

- суми у специфікаціях є договірними та залежать від валютного курсу долара США до гривні (пункт 2.5);

- додаткова вартість, визначена в пункті 2.6 Договору, сплачується покупцем на основі виставленого продавцем рахунка-фактури протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання покупцем (пункт 2.7);

- підставою для оплати товару покупцем є відповідна специфікація та рахунок-фактура постачальника (пункт 2.8);

- перший річний платіж (за 2012 рік) має бути здійснений не пізніше, ніж 30.11.2012, другий (за 2013 рік) - не пізніше, ніж 01.11.2013, третій (за 2014 рік) - не пізніше, ніж 01.11.2014 (пункти 2.10 - 2.12).

ТОВ "Софтліст" виставило ТОВ "Айбокс" рахунки на оплату на загальну суму 567 015,57 грн.

ТОВ "Айбокс" оплачено виставлені йому рахунки в зазначеній сумі.

За іншими умовами Договору:

- приймання - передача товару здійснюється сторонами на підставі відповідних видаткових накладних, при цьому підпис представника покупця в таких накладних має бути підтверджений відповідною довіреністю (пункт 4.1);

- факт передачі товару постачальником покупцю сторони фіксують у видатковій накладній, яку постачальник разом з податковою накладною та рахунком надає покупцю в день поставки товару (пункт 4.11).

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, підписані сторонами на суму 567 015,57 грн. Будь-яких претензій щодо поставленого ТОВ "Софтліст" товару у ТОВ "Айбокс" не було.

Проте ТОВ "Айбокс" направлено на адресу ТОВ "Софтліст" претензію від 06.02.2015 № 562, в якій зазначено, що на порушення умов Договору ТОВ "Софтліст" виставлено рахунки від 09.12.2013 № 2041 і від 19.12.2014 № 1600 "на оплату другого та третього років дії контрактів", які (рахунки) не відповідають умовам Договору, що й "призвело до надмірно сплаченої суми в розмірі 92 150,14 грн."

За твердженням ТОВ "Айбокс", ТОВ "Софтліст" до згаданих двох рахунків були включені суми ПДВ, що суперечить підпункту 26.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено тимчасове, з 01.01.2013 до 01.01.2023, звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції.

Однак з наявних у матеріалах справи рахунків на оплату від 09.12.2013 № 2041 на суму 125 446,62 грн. та від 19.12.2014 № 1600 на суму 281 187,93 грн. вбачається, що сума ПДВ становить 0,00 грн., тобто до зазначених рахунків ПДВ не включався.

Як зазначено в пункті 10.1 Договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його вартості, вважаються дійсними за умови їх оформлення у письмовому вигляді та підписання сторонами або їх уповноваженими представниками виключно у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Згаданими рахунками №№ 2041 і 1600 ТОВ "Софтліст" направило ТОВ "Айбокс" пропозицію щодо зміни вартості ПЗ, а останнє прийняло її, що підтверджується оплатою, а також підписаними сторонами видатковими накладними, які підтверджують також і передачу товару постачальником покупцю "по новій ціні". У матеріалах справи відсутні докази заперечень ТОВ "Айбокс" проти зміни вартості ПЗ під час оплати рахунків та отримання товару.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 92 150,14 грн., яку позивач вважає надмірно сплаченою ним відповідачу.

Із жодного з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що, власне, являє собою заявлена ТОВ "Айбокс" до стягнення сума 92 150,14 грн.: чи то йдеться про завищену (порівняно з договірною) ціну товару, чи то про поставку товару в більшій, ніж передбачено Договором, кількості (і, відповідно, на більшу суму), чи то про те й інше, а, можливо, ще про щось третє. Схоже на те, що й судові інстанції у цьому не розібралися, вдавшись лише до дослідження обставин, які стосуються внесення/невнесення сторонами змін до Договору. Ці обставини також є важливими, проте, перш ніж вирішувати спір по суті, варто було б достеменно з'ясувати зміст і підстави позовних вимог.

У безпосередньому зв'язку з наведеним знаходиться й невизначеність правових підстав позову.

Так, в обґрунтування останніх ТОВ "Айбокс", як вбачається з його позовної заяви, посилається, з одного боку, на статті 525, 526, 626, 651, 654 ЦК України, з іншого - на статтю 1212 названого Кодексу. Відповідні правові підстави позову є взаємовиключними, оскільки остання з названих статей містить загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а решта згаданих статей - норми, що регулюють договірні зобов'язання, а до договірних зобов'язань положення статті 1212 згаданого Кодексу не застосовуються (і навпаки, положення ЦК України щодо договірних зобов'язань не застосовуються до правовідносин, про які йдеться у статті 1212 цього Кодексу). У разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань настають наслідки, визначені в главі 51 ЦК України.

Попередні судові інстанції наведеному ніякої оцінки не надали, правових підстав позову, - так само як і фактичних, - належним чином не з'ясували, дослідження доводів позивача і поданих ним доказів з точки зору відповідності їх наведеним нормам ЦК України не здійснили.

У зв'язку з цим судам доречно було б врахувати правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 № 917/2572/13.

Вищий господарський суд України не погоджується і з застосуванням попередніми судовими інстанціями до спірних правовідносин (у тому числі й за "аналогією закону") положень статей 638, 641, 642 ЦК України та статті 181 Господарського кодексу України. Відповідні положення, як слушно зазначає скаржник, застосовуються саме при укладанні договору, і застосування їх до зміни вже укладеного сторонами договору ніякою "аналогією закону" не виправдовується.

Таким чином, попередніми судовими інстанціями у розгляді справи:

- неправильно застосовано норми матеріального права, в тому числі згадані статті 638, 641, 642 ЦК України і статтю 181 Господарського кодексу України;

- неповністю з'ясовано зміст, правові і фактичні підстави позову та пов'язані з цим обставини, про що вже зазначалося в даній постанові. Відтак названими судовими інстанціями допущено й неправильне застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини другої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними документам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 зі справи № 910/4564/15-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко