Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.06.2014 року у справі №922/3407/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 922/3407/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд", м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харківдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд", м. Харківза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків 2. Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області, м. Харківпростягнення 1 035 154, 80 грн.

за участю представників

прокуратури: Кузнецова Ю.В., посвідчення ГПУ № 023135 від 26.11.2013 року,

позивача: Мирось С.В.,

відповідача: Скриннік І.А.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд" (далі за текстом - ТОВ "Віватбуд") про стягнення з ТОВ "Віватбуд" на користь Харківської міської ради збитків у розмірі 1 035 154, 80 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2013 року до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2013 року до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну податкову інспекцію в Київському районі м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "Віватбуд" на користь Харківської міської ради 1 035 154, 80 грн. збитків.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що використання відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення, тобто без укладення договору оренди землі, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати, що і стало підставою для нарахування позивачем збитків; крім того, розмір збитків, заподіяних позивачу як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчим комітетом Харківської міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, а також відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого Рішенням Харківської міської ради №130/09 від 24.06.2009 року.

Не погоджуючись з судовим актами попередніх інстанцій, ТОВ "Віватбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Харківською міською радою до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 02.06.2014 року № 03-05/717 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а прокурор та представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2008 року ТОВ "Небозвід" (продавець) та ТОВ "Віватбуд" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець зобов'язувався прийняти у власність і сплатити обговорену грошову суму за відчужувані нежитлові будівлі: літ. "А-1", "В-1", "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 100.

25.12.2008 року ТОВ "Солар -Україна" (продавець) та ТОВ "Віватбуд" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець зобов'язувався прийняти у власність і сплатити обговорену грошову суму за відчужувані нежитлові будівлі, а саме: нежитлові будівлі літ. літ. "Г-1", "Д - 1", "Е-1", "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 100.

Право власності ТОВ "Віватбуд" на вищевказані нежитлові приміщення підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21420709 від 26.12.2008 року, № 22468419 від 14.04.2009 року, № 22468329 від 14.04.2009 року, № 22468546 від 14.04.2009 року.

Відповідно до Інформаційної довідки № 1397886 від 19.03.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації прав на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 100.

Як зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, управлінням земельних відносин Харківської міської ради проведено перевірку, якою встановлено, що відповідачем право оренди земельної ділянки площею 1,1285 га по вул. Пушкінська, 100 у м. Харкові у відповідності до положень діючого законодавства не оформлено, у зв'язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

За результатами проведеної перевірки складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Пушкінська, 100 у м. Харкові № 1412/13 від 12.04.2013 року, відповідно до якого встановлено, що вищевказана земельна ділянка загальною площею 1,1285 га використовується ТОВ "Віватбуд" без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень ст. ст.125, 126 Земельного кодексу України. За результатами заміру встановлено, що загальна площа земельної ділянки по вул. Пушкінська, 100 у м. Харкові, яка знаходиться у користуванні відповідача, складає 1,1285 га і використовується ним (з 2008 року) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Право користування вищезазначеною земельною ділянкою відповідачем не оформлено.

Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 року №130/09 затверджено та введено в дію "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю".

Пунктом 5.1. Порядку встановлено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

До матеріалів справи додано лист № 4261/10/20.3.44 Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 21.03.2013 року про те, що за 2010 рік ТОВ "Віватбуд" було сплачено 50 580,93 грн. земельного податку, за 2011 рік - 50 869,28 грн., за 2012 рік - 50 819,43 грн., за 2013 рік - 4 234,94 грн.

Але, на думку позивача, сума орендної плати значно перевищує суму земельного податку, який сплачено відповідачем, і не може бути підставою для звільнення відповідача від відшкодування збитків.

Відповідно до наданого господарським судам розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки в період з 01.04.2010 року до 01.03.2013 року, враховуючи сплату відповідачем земельного податку, позивач визначив розмір збитків у сумі 1 035 154, 80 грн., що підтверджується Актом про визначення збитків № 359 від 22.04.2013 року, як неодержаний міською радою дохід за використання ТОВ "Віватбуд" земельної ділянки площею 1,1285 га за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 100 в сумі 1 035 154,80 грн.

Встановивши вказані фактичні обставини по справі, керуючись ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 80, 96, 116, 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 року № 284, Порядком визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, затвердженим та введеним в дію рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 року №130/09, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на те, що використання відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення, тобто без укладення договору оренди землі, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати, що і стало підставою для нарахування позивачем збитків; крім того, розмір збитків, заподіяних позивачу як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчим комітетом Харківської міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, а також відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого Рішенням Харківської міської ради №130/09 від 24.06.2009 року.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків за використання земельної ділянки без належного правового оформлення, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та інших правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Загальні підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органом місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Таким чином, суд касаційної інстанції відзначає, що ст. 156 Земельного кодексу України, на відміну від п. 5.1 Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, затвердженого та введеного в дію рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 року №130/09, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно якого засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але ніяк не актами органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 157 Земельного Кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок, врегульовано постановою Кабінету міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 року № 284, приписами якого встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держземінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п. 2 Порядку).

Однак, Акт про визначення збитків № 359 від 22.04.2013 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 285, було складено в порушення вимог даної постанови Кабінету Міністрів України, оскільки до складу комісії, якою визначено розмір збитків, відповідача включено не було.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, предметом правового регулювання норм ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

В даному випадку, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишився той факт, що ТОВ "Віватбуд" на виконання вимог ст. 123 Земельного кодексу України були вчинені відповідні дії щодо оформлення права на оренду земельної ділянки, на якій розташовані об'єкт нерухомого майна, що є власністю відповідача, однак Харківська міська рада не вчинила дій у передбачений ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України спосіб, зокрема, за відсутності рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ТОВ "Віватбуд" не мало можливості розробити проект відведення земельної ділянки, так як згідно п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Відтак, наведеним повністю спростовується бездоказове твердження позивача про завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а саме внаслідок ухилення від укладення договору оренди землі з Харківською міською радою.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що суди попередніх інстанцій не повно з'ясували обставини у даній справі, у зв'язку з чим прийшли до помилкових висновків у справі та не вірно застосували приписи ст. 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 року № 284.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони; слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Водночас, спірна сума збитків, яка визначена рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради, обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

При цьому, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення, а, отже, цивільна відповідальність не настає.

Однак, прокурором не надано доказів вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати чи заходів, спрямованих на уникнення збитків, а подані прокурором та позивачем докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заявленими збитками, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, з яким ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України пов'язує застосування міри відповідальності до відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами не було укладено договір оренди на спірну земельну ділянку, який був би підставою для нарахування орендних платежів, прокурором та позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір збитків в сумі 1 035 154, 80 грн. та причинний зв'язок між спричиненням збитків у такому розмірі та діями відповідача, а складений, Акт про визначення збитків № 359 від 22.04.2013 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 285, не відповідає вимогам чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про відмову у позові.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у позові.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року у справі № 922/3407/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові - відмовити.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга