Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 914/2600/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львована постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р.у справі№ 914/2600/13 господарського суду Львівської області за позовомЛьвівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській областідоквартирно-експлуатаційного відділу м. Львовапростягнення 3 708 043, 10 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Шекшеєва В.С.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області звернувся до господарського суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 3 708 043, 10 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок порушення водного законодавства, із зарахування стягнутих коштів на рахунки місцевих бюджетів відповідних сільських, селищних та місцевих рад.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України протягом періоду з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. здійснював спеціальне водокористування з артезіанських свердловин на території військових містечок без відповідних на те дозволів, внаслідок чого заподіяв державі збитки в заявленому до стягненні розмірі, які згідно зі ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" має відшкодувати.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2013р. (суддя Манюк П.Т.) позовні вимоги в частині стягнення 345 317,50 грн. збитків залишено без розгляду. Позов задоволено частково. Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 3 362 725, 60 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства із зарахуванням на спеціальні рахунки місцевого бюджету: Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області в розмірі 598 709, 10 грн., Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області в розмірі 2 033 801, 00 грн., Брюховицької селищної ради смт. Брюховичі в розмірі 128 601, 00 грн., Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в розмірі 213 430, 00 грн., Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в розмірі 161 945, 00 грн., м. Дубляни Львівської області в розмірі 226 242, 50 грн. Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в дохід державного бюджету України 67 254,51 грн. судового збору.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 345 317,50 грн. збитків на підставі п. 2 ч.1 ст. 81 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що стягнення зазначеної суми є предметом спору між тими ж сторонами в іншій справі № 914/2308/13, яка перебуває в провадженні господарського суду Львівської області.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування є доведеним, а відтак, за висновком суду, порушення відповідачем водного законодавства є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Дубник О.П., Скрипчук О.С.) апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2013р. скасовано в частині стягнення з відповідача суми завданих збитків в розмірі 3 362 725, 60 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково. Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області збитки в загальному розмірі 1 008 817,68 грн., заподіяні державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства, зокрема на спеціальні рахунки місцевого бюджету: Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області в розмірі 179 612,73 грн., Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області в розмірі 610 140,03 грн., Брюховицької селищної ради смт. Брюховичі в розмірі 38 580, 30 грн., Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в розмірі 64 029, 00 грн., Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в розмірі 48 582,60 грн., м. Дубляни Львівської області в розмірі 67 872,75 грн. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в дохід державного бюджету України 20 176, 35 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Повернуто квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова 23 539, 85 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 10 088,17 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарський апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та, відповідно, порушення відповідачем водного законодавства, однак не погодився з розміром стягнутих місцевим господарським судом збитків. При цьому, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Податкового кодексу України дійшов висновку, що відповідач надавав житлово-комунальні послуги і діяв як житлово-комунальне підприємство, оскільки здійснював водопостачання зі свердловин для госппитних потреб мешканців військових містечок, у зв'язку з чим суд провів власний розрахунок збитків, які підлягають стягненню, по кожному із шести окремих водних об'єктів бездозвільного водокористування із застосуванням передбаченого п. 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України коефіцієнту 0,3 для ставок збору житлово-комунальних підприємств.

В касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 15.03.2013р по 28.03.2013р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведена позапланова перевірка дотримання квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в своїй діяльності, за результатами якої складено акт перевірки № 515/02/496, який підписаний представниками відповідача без зауважень та заперечень.

Зокрема, перевіркою встановлено, що відповідачем на території військових містечок:

- № 402 у межах с. Мервичі Жовківського району Львівської області у період з 09.06.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 12 570 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 598 709, 10 грн.;

- № 241 у межах смт. Брюховичі у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 2 700 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 128 601, 00 грн.;

- № 5 у межах с. Батятичі Кам'яна-Бузького району Львівської області у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 42 700 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 2 033 801, 00 грн.;

- № 5 у межах с. Давидів Пустомитівського району Львівської області у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 4 481 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 213 430, 00 грн.;

- № 396 у межах с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 7 250 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 345 317, 50 грн.;

- № 3 у межах с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 3 400 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 161 942, 00 грн.;

- № 188 у межах м. Дубляни Львівської області у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. самовільно, без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування забрано 4 750 метрів кубічних підземних вод, чим завдано збитків навколишньому природному середовищу в сумі 226 242, 50 грн.

Таким чином, згідно проведених державним інспектором з ОНПС ДЕІ у Львівській області розрахунків розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води без дозволу на спецводокористування, відповідачем самовільно забрано та використано з артезіанських свердловин в загальному об'ємі 77 851 метрів кубічних води, чим завдано державі збитки на загальну суму 3 708 043, 10 грн., стягнення яких і є предметом спору у даній справі.

Разом з цим, судами також встановлено, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, прокурором подано заяву від 02.09.2013р. про залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 345 317,50 грн. на користь місцевого бюджету Зимноводнівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у зв'язку з тим, що в провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2308/13 за позовом прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення з останнього 345 317, 50 грн. на підставі акту перевірки № 515/02/496. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки стягнення зазначеної суми є предметом спору між тими ж сторонами в іншій справі № 914/2308/13, яка перебуває в провадженні господарського суду Львівської області.

Таким чином, предметом спору у даній є стягнення з відповідача 3 362 725, 60 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 2 ст.2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідач протягом періоду з 09.06.2012р. по 26.03.2013р. на території військового містечка № 402 у межах с. Мервичі Жовківського району Львівської області та у період з 01.01.2012р. по 26.03.2013р. на території військових містечок № 241 у межах смт. Брюховичі, № 5 у межах с. Батятичі Камяна-Бузького району Львівської області, № 5 у межах с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, № 3 у межах с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області та № 188 у межах с. Дубляни Львівської області здійснював самовільне використання водних ресурсів (артезіанських свердловин) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України. Факт вчинення відповідачем правопорушення вимог водного законодавства зафіксовано, зокрема в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 515/02/496, який станом на час розгляду судами попередніх інстанцій даної справи ніким не оскаржений та не скасований. Крім того, згідно п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р., акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт здійснення відповідачем самовільного водокористування та об'єм забраної води.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо доведеності факту самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та, відповідно, порушення відповідачем водного законодавства, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрованою в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 3 362 725, 60 грн., заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування, розрахована Інспекцію на підставі вказаної Методики за формулою 23: Зсам= 100 х W х Тар, де

W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3; Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

При цьому, в якості показника Тар Інспекцією застосовано визначену пунктом 325.2. статті 325 Податкового кодексу України ставку збору за спеціальне використання підземних вод по Львівській області.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується, зокрема актом перевірки № 515/02/496, відповідач при здійсненні спеціального водокористування використовував забрану з артезіанських свердловин воду для господарсько-питних потреб мешканців військових містечок.

Відповідно до. п. 14.1.59. ст. 14 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства - це суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють або надають житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавцем таких послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Виходячи з положень ст. 13 вказаного Закону централізоване постачання холодної та гарячої води відноситься до комунальних послуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції згідно ст. 2 Положення КЕВ м. Львова метою та предметом її діяльності є, зокрема, забезпечення військових частин та установ казарменно-житловим фондом, обладнанням, інвентарем та комунальними послугами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію № 418 від 27.07.2010р. КЕВ м. Львова зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах, якому дозволено такий вид діяльності, як постачання гарячої та холодної води.

Врахувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, здійснюючи водопостачання з артезіанських свердловин мешканцям військових містечок, діяв в розумінні Податкового кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" як житлово-комунальне підприємство та надавав комунальні послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд вірно провів перерахунок розміру заявлених до стягнення збитків по кожному із шести окремих водних об'єктів бездозвільного водокористування із застосуванням коефіцієнту 0,3, передбаченого п. 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України для ставок збору житлово-комунальних підприємств, у зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 1 008 817, 68 грн. із зарахування стягнутих коштів на рахунки місцевих бюджетів відповідних сільських, селищних та місцевих рад.

Колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги наведені в касаційній скарзі твердження відповідача про неперевищення ним лімітів споживання води та неможливість припинення водопостачання населенню, оскільки такі твердження зводяться до оцінки обставин справи, що не є згідно зі ст. ст. 111-5 та 111-7 ГПК України компетенцією суду касаційної інстанції, та наведені відповідачем обставини не є підставами для звільнення його від виконання обов'язку отримати дозвіл на здійснення спеціального водокористування.

Згідно зі ст. 110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 ВК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З огляду на викладене, відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 Водного кодексу України діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі № 914/2600/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

С. Самусенко