Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 910/14328/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.у справі№ 910/14328/13 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"простягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 700, 00 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Томін О.О., дов. від 02.01.2014

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9700, 00 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0801-12-00050 від 09.04.2012р. страхове відшкодування в розмірі 9700, 00 грн., він зазнав збитків та набув згідно ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, однак, керуючись п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" задовольнив їх частково, відмовивши у стягненні 510, 00 грн. франшизи, передбаченої відповідачем в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0101281, оскільки за правилами зазначеної норми страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф., - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. у справі № 910/14328/13 скасовано. Позов залишено без розгляду. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860, 25 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, зокрема підписаних сторонами та завірених позивачем всіх частин договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0801-12-00050 від 09.04.2012р., унеможливлює розгляд справи по суті і є підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 ГПК України.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п.п. 4.8., 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Звертаючись з позовом у даній справі, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" в обґрунтування вимог у даній справі зазначало про наявність укладеного між ним та Єріцян Ані Арменаківною договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0801-12-00050 від 09.04.2012р. (далі за текстом - договір добровільного страхування).

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розділу 9 договору, останній складається з частини І та частини ІІ, які є невід'ємними частинами договору, а в п. 5 договору є посилання на те, що інші умови страхування визначені на зворотній частині аркушу частини І договору.

Крім того, судом також встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі додав до позовної заяви лише перший аркуш першої частини договору, який містить підписи сторін, проте в порушення норм цивільного законодавства не містить печатки юридичної особи позивача

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт укладення позивачем з Єріцян А.А. договору добровільного страхування має бути підтверджений самим договором, який, згідно його змісту, діє лише при наявності частини І (обох сторінок) та частини ІІ, в той час як наявна в матеріалах справи копія одної сторінки частини І договору не є належним доказом на підтвердження факту дії такого договору. У зв'язку з наведеним Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.11.2013р. (а.с. 93-95) зобов'язав позивача в строк до 05.12.2013р. надати суду, зокрема, оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію частини ІІ укладеного позивачем з Єріцян А.А. договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0801-12-00050 від 09.04.2012р., посилання на яку містить розділ 9 зазначеного договору, а також оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію зворотної частини аркушу частини І вказаного договору, посилання на яку містить розділ 5 зазначеного договору.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії частини ІІ договору добровільного страхування та зворотної частини аркушу частини І договору, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, не містять підписів сторін та печатки позивача.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд спору у даній справі по суті є неможливим з огляду на неподання позивачем підписаних сторонами та завірених печаткою позивача всіх частин договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0801-12-00050 від 09.04.2012р., що є підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 ГПК України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок апеляційного господарського суду передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено невідповідності наданих позивачем суду копій частини ІІ договору добровільного страхування та зворотної частини аркушу частини І договору вищенаведеним вимогам. Натомість, судом встановлено, що надані позивачем копії всіх частин договору засвідчені належним чином, а саме: за підписом директора ТОВ "Діке" - особою, яка на підставі довіреності № 0112-422 від 17.12.2012р. має право від імені позивача вести справи в судових установах будь-якої інстанції (в т.ч. господарських судах) з усіма правами, які надаються стороні, як позивачу, а також такі копії відповідають оригіналам.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок апеляційного господарського суду щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності підписаних сторонами та завірених печаткою позивача всіх частин договору добровільного страхування, при наявності засвідчених належним чином їх копій, які, за висновком суду, відповідають оригіналам, є необґрунтованим, а висновки суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду згідно п. 5 ст. 81 ГПК України - передчасними.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Однак, вищенаведеного не було враховано судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм (п. 5 ст. 81) ГПК України, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі № 910/3795/13 скасувати.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко