Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 904/7036/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р.у справі№ 904/7036/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила"доприватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"простягнення заборгованості за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 24 053, 81 грн. основного боргу за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 126 від 24.05.2012р., 858, 03 грн. трьох відсотків річних та 4 401, 85 грн. пені

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірного зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь ТОВ "Промислові мастила" заборгованість в розмірі 24 053, 81 грн., пеню в розмірі 2573,75 грн., 3% річних в розмірі 858, 03 грн. та судовий збір в розмірі 1613,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення сум основного боргу та трьох відсотків річних є обґрунтованими, оскільки відповідач договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, розмір основної заборгованості підтверджено наявними у справі доказами, а докази добровільної сплати спірної суми заборгованості відповідачем не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд послався на положення ч.2 ст. 258 ЦК України та здійснив власний розрахунок пені з урахуванням строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є. - головуючий, Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області 02.10.2013р. скасовано частково, викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь ТОВ "Промислові мастила" заборгованість в сумі 24 053,81 грн., 3% річних в сумі 858,03 грн. та судовий збір в сумі 1462,14 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та трьох відсотків річних, однак відмовив у стягненні пені в повному обсязі з огляду на пропуск позивачем строку позовної даності.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення сум заборгованості, трьох відсотків річних та судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 24.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (постачальник, позивач) та приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець, відповідач) укладено договір на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 126 (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі за текстом - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1. договору).

Строк дії договору до 31.12.2013р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п.10.5 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях за одиницю і вказується у специфікаціях, які належать до договору і є його невід'ємною частиною.

Умови та терміни поставки визначені сторонами в розділі 3 договору, відповідно до якого постачання ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2004 року. Терміни постачання ресурсів вказуються у Специфікаціях. Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати постачання ресурсів.

До вказаного договору сторонами складено протокол розбіжностей №1 від 24.05.2012р. та підписано специфікацію №1 від 24.05.2012р., якою сторони між собою погодили найменування, кількість ресурсів та їх вартість, умови і терміни поставки, умови оплати та інше.

На виконання умов договору по специфікації № 1 від 24.05.2012р. позивач поставив відповідачу обумовлені договором та специфікацією ресурси за загальну суму 24053,81 грн. за накладною №3430000644 від 06.06.2012р., яка підписана повноважним представником відповідача (довіреність №818 від 05.06.2012р.) на отримання матеріальних цінностей.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.1. договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Згідно з п. 5.2. договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання товарів.

Специфікацією №1 від 24.05.2012р. сторони визначили умову оплати - протягом 21 календарного дня з моменту поставки; загальну вартість ресурсів - 24 053, 81 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач, в порушення умов договору, поставлений позивачем товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 24 053, 81 грн. Докази оплати заборгованості за отримані по накладній №3430000644 від 06.06.2012р. ресурси на суму 24053,81 грн. в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує факт існування заборгованості та посилається на те, що його обов'язок по оплаті матеріалів не настав з огляду на те, що позивач не надав до початку приймання ресурсів документи, передбачені п.п 2.4., 6.4. договору, - сертифікат або паспорту якості ресурсів постачальника або виробника, акт приймання-передачі ресурсів, рахунок на оплату ресурсів.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, які вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з вимогою до позивача про надання передбачених пунктами 2.4., 6.4. договору документів, також докази, які б свідчили про відмову відповідача від прийнятого від позивача товару, у зв'язку з чим суди обґрунтовано відхилили зазначені твердження відповідача про ненастання його обов'язку по оплаті ресурсів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24053, 81 грн. заборгованості за договором на придбання сировинний, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 126 від 24.04.2012р., а також 858, 03 грн. трьох відсотків річних в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки факт наявності у відповідача перед позивачем боргу та факт порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, встановлених договором, є доведеними та мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені постанова апеляційного господарських судів відповідачем не оскаржується та, відповідно, в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі № 904/7036/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

С. Самусенко